Моя давня подруга, як вона висловилася, завела коханця. Не зовсім молодого, але перспективного. На заваді не стало й те, що одружений і не планує розлучатися. Мовляв, вона також не хоче кидати чоловіка. Бо ж його наче більше любить, ніж коханця.
Питаю, навіщо воно їй здалося. Марнувати час і знати, що нічого з того не вийде.
– Тобі не зрозуміти. Ти живеш у замкненому колі: робота, хата, дитина. На другий день знову те ж саме. А тут відчуття, гострі відчуття. Таємні побачення, романтичні зустрічі, ух!
Раптом зустріла молодого лейтенанта
Я її не переконала. Видно, у неї це генетичне, подумалося тоді. Її тітка була дружиною полковника, не працювала. Виховували доньку-відмінницю. У них лише, як то кажуть, пташиного молока не було. Вона раптом зустріла молодого лейтенанта. Каже, голову їй закрутив. Розлучилася з чоловіком, розписалася з молодим. Народила сина, а дитинка – з церебральним паралічем. Лейтенант не хотів марнувати життя на старшу дружину й дитину-каліку. Перший чоловік не зумів пробачити, а донька – зрозуміти. От тоді в неї почалися гострі відчуття.
Подруга зараз також переживає не найкращі часи. Чоловік якимось дивом дізнався про коханця. Не сварився. Вирішив, що це гарна нагода розповісти дружині про свою коханку. А тітка у її коханцеві впізнала свого другого чоловіка-лейтенанта. Та найгірше те, що подруга, здається, вагітна.
1 
1
Коментарі
47