Странні книжечки

– А що за прізвище таке смішне: Матіос? І чого воно з апострофом пишеться? – дивується Олеся, розглядаючи обкладинку книжки "Солодка Даруся".

– Де там апостроф? – не можу збагнути. – Там нема апострофа.

– Ну ось: Маті-Ос, – Олеся переможно тицяє у знак наголосу над "О".

Олеся – моя нова співмешканка. Їй 29 років. Вид своєї діяльності тримає в секреті. Тільки гордо повідомляє, що працює на державній роботі.

– Ми з тобою подружимося, – запевняє, дивлячись на стос книжок, які я розставляю на полиці у новій квартирі. – Я теж люблю читати.

Увечері розгортаю "Мистецтво любові" Еріха Фромма. Олеся радіє:

Головне – не об'єкт почуттів, а здатність любити

– Я ж казала, що в нас знайдуться спільні інтереси. Я зараз читаю "Трансерфинг реальності" Вадима Зеланда. Вони ж подібні. Люблю всякі психологічні штучки.

"Если вы не обладаете особыми талантами, то у вас нет иного пути, как позволить себе стать уникальными", – бачу в анотації до "психологічної штучки". На яких підставах Олеся порівнює авторів, для мене залишається загадкою: я не читала Зеланда, а вона – Фромма.

– Може, тобі складно читати цю товсту книжку, то візьми Зеланда. Це ж те саме, але тонше.

Приношу з книгарні "Історію з грифом "Секретно" В'ятровича і "Таборовий зошит" Стуса. Олеся у вільний від державної роботи час освоює "Энциклопедию успешной женщины и счастливой жены". Вона – грубша навіть за Фромма, але сусідка інтенсивно читає.

– Странні в тебе книжечки, – оцінює мої покупки.

Даю собі слово після наступного літературно-критичного коментаря шукати нове житло. І проситиму маму не тероризувати заміжжям. Фромм пише, головне – не об'єкт почуттів, а здатність любити. Але через три тижні проблема зникає сама. Дізнаюся, що Олеся переїжджає, бо виходить заміж.

– Хороша книжка, – киває на енциклопедію. – Дати почитати?

×