Жінка оголосила себе донькою страченого царя

6 лютого 1928-го в Нью-Йорку дала пресконференцію жінка, яка прибула з Європи, і назвала себе Анастасією Чайковською-Романовою – дочкою вбитого царя Миколи ІІ. Її впізнав син страченого лікаря Романових, який бував колись у монаршій сім'ї.

Між 1918-м і 1928-м ряд жінок з Європи заявили, що є спадкоємцями Романових, тому деякі американські репортери скептично поставилися до заяв жінки. Проте в Нью-Йорку до неї ставилися, як до зірки. Жінка влаштовувала світські вечірки в готелі, гідні спадкоємиці Романових. Реєструючись під час візиту, використала ім'я Анна Андерсон, яке згодом стало її постійним псевдонімом.

У 1917-му Лютнева революція в Росії змусила Миколу II відректися від престолу. Цар, дружина Олександра, їх 4 дочок і 1 син після більшовицької революції були вислані в Єкатеринбург. Зі страху перед порятунком царя і його сім'ї, комуністи винесли Романовим смертний вирок. Опівночі 17 липня 1918-го сім'ї і їх 4-м слугам, було наказано спуститися в підвал будинку, де їх тримали. Там родину розстріляли. Ті, хто ще дихав, дорізали. Тіла перенесли до шахти за 23 км від міста, спалили в багатті, обливши бензином, залили кістки сірчаною кислотою, а те, що залишилося, викинули в шахту, та засипану землею.

Спочатку більшовики казали, що стратили лише царя, а дружина і діти в безпеці. Потім казали про смерть всієї родини. Однак в той час по Європі ходив слух про дитину з сім'ї Романових, зазвичай Анастасію, яка начебто вижила в цій бійні. Кілька самозванців виступили, сподіваючись нажитися на багатстві Романових, яке зберігалося в європейських банках, але їх швидко викрили.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Війська розстріляли мирну демонстрацію

У 1920-му дівчину, схильну до суїциду, витягли з каналу в Берліні. Її відправили до притулку, де жила анонімно до 1922-го, коли оголосила, що вона - Анастасія Романова. У той час Європа була наповнена російськими втікачами, які бігли від більшовицької революції, і співчували царю. Вони кинулися на допомогу жінці, яка була досить красномовною і красивою, щоб бути бажаною Анастасією. На її тілі були шрами, які, за її словами, отримала від ножів більшовиків після розстрілу. За словами дівчини, один солдат, знайшовши її живою, допоміг вибратися, і вона втекла на Захід.

Протягом наступних років її оточення з російських емігрантів зросло. Вона зблизилася з сином убитого сімейного лікаря Романових Глібом Боткіним. У неї брали інтерв'ю численні родичі та знайомі Романових, які були вражені її схожістю з Романовою, знанням дрібниці сімейного життя сім'ї. Інші скептично ставилися до того, що вона не згадувала про важливі події з життя Анастасії.

Її прихильники почали довгу боротьбу за юридичне визнання. Таке дало б доступ до багатств Романових, які залишилися за межами СРСР, і зробило б її політичним гравцем царських емігрантів, які сподівалися скинути більшовиків.

Дядько Анастасії найняв приватного детектива, щоб встановити справжню особу дівчини. Слідчий виявив, що насправді це Франциска Шанцковська - польсько-німецька фабрична робоча з Померанії, яка зникла в 1920-му. Вона страждала від психічної хвороби, була поранена під час вибуху на заводі в 1916-му, що й стало причиною шрамів. Це опублікували в німецьких газетах.

Між 1922 і 1968 роками дівчина жила в Німеччині та США. Емігрувала в Штати в 1968-му. Незадовго до закінчення терміну дії візи вийшла заміж за професора історії. Після її смерті в 1984-му, тіло Андерсон піддали кремації, а прах поховали на кладовищі в німецькому замку Зеон.

×