7 грудня 1988 року о 12:41 за місцевим часом на північному заході Вірменії стався один з найбільш руйнівних в історії землетрусів.

Унаслідок землетрусу було повністю зруйноване місто Спітак і 58 сіл. Частково зруйновані міста Ленінакан, Степанаван, Кіровакан і ще понад 300 населених пунктів.

Загинули щонайменше 25 тис. осіб, ще близько 140 тис. стали інвалідами. Понад півмільйона людей залишилися без даху над головою. В епіцентрі землетрусу - Спітаку - інтенсивність поштовхів досягла 9-10 балів (за 12-бальною шкалою MSK-64). Місто було зруйноване за 30 секунд. Підземні поштовхи відчувалися в Єревані та Тбілісі. Хвиля, викликана землетрусом, обійшла планету 2 рази і була зареєстрована науковими лабораторіями в Європі, Азії, Америці й Австралії.

У цілому катастрофа охопила близько 40% території Вірменії. Майже половина промислового потенціалу Вірменії в результаті землетрусу була виведена з ладу. Через ризик аварії було зупинено Вірменську АЕС. Економічний збиток від лиха перевищив $13 млрд.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Потужний землетрус забрав життя 25 людей

Президент СРСР Михайло Горбачов, який перебував у той час із візитом у США, формально попросив Сполучені Штати про гуманітарну допомогу (уперше з часів Другої світової війни), а потім перервав свій візит, щоби вирушити до зруйнованих районів Вірменії. Західні країни, зокрема Велика Британія, Франція, ФРН, Італія та Швейцарія, надали СРСР допомогу у вигляді рятувального обладнання, фахівців, продуктів та медикаментів. Була надана допомога і у відновлювальних роботах.

Спітакський землетрус мав особливості. Процес вивільнення енергії був багатоактовим, зміщення у джерелі відбувалися з зупинками, у кожній наступній фазі поширювалась нова ділянка глибинного розлому в земній корі. Всього було чотири основні фази процесу в джерелі, з них три відбулися з інтервалом 5-15 секунд, а четверта — через 4 хв 20 с після початку процесу. Вочевидь, уже в початковій фазі процесу розрив у джерелі вийшов на земну поверхню і розпоров її на 12 км, утвориши сходину з найбільшою висотою близько метра та дещо меншим зсувом.

"Спітак виявився набагато страшнішим за Чорнобиль! У Чорнобилі ти схопив свою дозу і будь здоровий, адже радіація - невидимий ворог. А тут - розірвані тіла, стогони під руїнами. Тому нашим головним завданням було не тільки допомогти і витягнути із завалів живих, а й гідно поховати загиблих. Ми фотографували і фіксували у штабний альбом всі невпізнані трупи і ховали їх під номерами. Коли ж поверталися з госпіталів і лікарень постраждалі від землетрусу люди, то починали шукати загиблих родичів і зверталися до нас. Ми давали знімки на впізнання. Потім упізнаних ми викопували з могил і ховали вже по-людськи, по-християнськи. Тривало це півроку". Микола Тараканов, генерал-майор у відставці, координатор робіт з ліквідації наслідків землетрусу

Друга неприємна особливість цього землетрусу полягала в тому, що за кількістю жертв і збитків він перевищив середньосвітові межі для магнітуди такого рівня. Це пов'язано як із близькістю джерела до поверхні Землі, так і з надзвичайно низькою якістю будівництва в ураженій зоні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фукусіма знову мало не вибухнула

Причиною великої кількості жертв стала низька сейсмостійкість збудованих в епоху "застою" будівель у зоні землетрусу, прорахунки в організації та керівництві рятувальними роботами, відсутність спеціальної рятувальної техніки та персоналу.

Спітакський землетрус, разом з Чорнобильською трагедією, став найстрашнішою катастрофою останніх років існування СРСР.

У грудні 2015 року у Вірменії зняли фільм-катастрофу "Землетрус" на основі реальних подій. Прем'єра в Україні 1 грудня 2016 року. Фільм висунутий Вірменією на премію "Оскар" за найкращий фільм іноземною мовою.

×