"Захід налаштований похмуро щодо майбутнього України. Не слід" - Девід Ігнатіус

Думки у виданні The Washington Post оглядача Девіда Ігнатіуса

Один ізраїльський друг помітив днями, що оптимісти та песимісти помирають однаково, але оптимісти живуть краще. У цьому дусі подивимося на ситуацію в Україні.

Цього літа навколо війни збирався похмурий настрій. Почасти це питання сприйняття - український контрнаступ просувається повільніше, ніж сподівалися багато хто на Заході. Навіть попри те, що Україна дотримується своєї навмисної стратегії терпіння. Саміт НАТО у Вільнюсі був спірним, незважаючи на проукраїнські зобов'язання Альянсу, які далі зміцнюються.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилюватиме нашу обороноздатність" - Володимир Горбач про саміт НАТО

Невдоволення зрозуміле, але неправильне. Розпал конфлікту завжди випробовує нерви людей. Це схоже на тунель. З'являється почуття втоми та розчарування. Впевненість падає, і комбатанти починають звинувачувати один одного. Ця втома від війни може вражати Україну та її союзників, але вона набагато очевидніша в Росії. Україна може ще не виграти цю війну, але Росія вже програє, її лідери та народ це знають.

Літо показує, яку сувору ціну заплатив Володимир Путін за свою пригоду в Україні. Суспільний гнів у Росії породив те, що Путін назвав "збройним бунтом" польового командира-відступника Євгена Пригожина. Проте Путін явно боїться покарати Пригожина та його ополченців із ПВК "Вагнера", які перевершили пошарпану російську армію.

Армія Путіна утримує свої оборонні позиції в Україні, прикриваючись мінною ковдрою. Але система управління російською армією розвалюється. Це безладдя, яке Путін, здається, не може визнати, не кажучи про те, щоб виправити.

За словами представника українського міністерства оборони, Росія готує новий великий наступ на схід від Харкова. Це може порушити плани України на півдні, але з огляду на минулі дії РФ, навряд чи змінить баланс війни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто очолить наступний бунт у Росії?

З огляду на провал звичайних збройних сил Росії існує очевидна небезпека, що Путін може звернутися до сфери, в якій РФ залишається наддержавою - до ядерної зброї. Але це було б ще ризикованіше для росіян, ніж для Заходу. Будь-яка демонстрація російської ядерної зброї на полі бою спричинить руйнівну відповідь звичайними збройними силами США і, ймовірно, призведе до втрати Китаю як союзника.

Тим часом, для США та їхніх союзників по НАТО ці 18 місяців війни стали стратегічним здобутком за відносно невеликих витрат усіх, крім українців. Найбезрозсудніший антагоніст Заходу вражений. НАТО стало набагато сильнішим із приєднанням Швеції і Фінляндії. Німеччина позбавилася залежності від російських енергоресурсів і багато в чому знову набула почуття власної гідності. Сварки в НАТО потрапляють до заголовків газет, але загалом це літо було тріумфальним для Альянсу.

Поле битви в Україні важко оцінити з відстані. Репортажі з передової дають переконливі докази, що наступ проти російських військ, що зміцнилися, став кривавим і стомлюючим. Але Україна продовжує повільно просуватися на півдні та здебільшого на сході фронту. Київ поки що не досяг своєї мети щодо розділення окупованої Росією території вздовж узбережжя та створення загрози для російських військ у Криму. Але такі операції, як завданий у понеділок удар по мосту через Керченську протоку, показують, що позиція Росії вразлива.

Як Україні просунутися далі, до позиції, з якою могла б торгуватися за мир із позиції сили? Чиновники Пентагону постійно нагадують, що попри всю тривогу щодо повільних темпів наступу, Україна досі не задіяла основну частину своїх сил. Вона шукає слабкі місця у позиціях росіян, через які зможе прорватися.

У вівторок генерал Марк Міллі, голова Об'єднаного комітету начальників штабів, розповів про майбутню тяжку битву: "Я думаю, що попереду ще багато боїв, і я зупинюся на тому, про що ми говорили раніше – це буде довга, важка та кривава боротьба".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розбиті "кадировці" та жахи у СІЗО Донецька: історія "азовця", який майже рік був у полоні

Українські командири кажуть, що для успіху їм потрібні ще дві речі. Враховуючи ставки у цій війні, було б помилкою не дати їх. По-перше, ракети більшої дальності, відомі як ATACMS, які можуть вражати російські командні та логістичні центри глибоко в тилу. Стратегія українців полягає в тому, щоб зруйнувати цю російську командну та логістичну мережу, і маємо дати їм більше інструментів за умови, що ракети не повинні вражати цілі в Росії.

Друга вимога України – покращена ППО та захист від атак російської авіації. Цього року F-16 не допоможуть, але в арсеналі НАТО є й інша техніка, яку могла б використати Україна, включаючи, можливо, гелікоптери та штурмову авіацію. Американські командири знатимуть правильне поєднання зброї, але емпіричне правило Вашингтону має полягати в тому, щоб негайно дати всі види зброї, які ми хотіли б відправити.

Президент Джо Байден завжди казав, що ця війна, врешті, має бути врегульована шляхом переговорів. У міру просування України, адміністрація має працювати з партнерами над вивченням дипломатичних варіантів. Мірою слабкості Росії є те, що деякі з друзів РФ, такі як Туреччина та Китай, схоже, дедалі більше зацікавлені у врегулюванні шляхом переговорів.

У міру того, як Захід допомагає Україні просуватися вперед, він також має почати вивчати умови, за яких можливе справедливе врегулювання війни. Україні знадобляться гарантії безпеки. Має бути задіяна ООН. Можливо, з миротворчими силами, які зможуть стабілізувати кордони після виходу Росії з окупованої території.

З іншого боку цієї війни, краще майбутнє кожної сторони війни, включаючи можливу постпутінськю Росію. Суть тунелів у тому, що якщо продовжуєте рухатися по них, то темрява поступається світлу.

Переклад Gazeta.ua

×