Думки у виданні The Hill президента та засновника Інституту прогресивної політики Вілла Маршалла
Жорстокі розправи Володимира Путіна над Україною розбивають чимало великих ілюзій щодо миру після закінчення холодної війни.
Путінська війна викрила Росію як державу, яка слабшає.
По-перше, нездатність Росії перемогти свого набагато меншого і біднішого сусіда зруйнувала її імідж як військової безжальної сили. Замість того, щоб підтвердити статус великої держави і стовпа нового багатополярного світового порядку, путінська війна викрила Росію як державу, що слабшає - у кращому випадку молодшого партнера в новій лізі автократій, керованій з Пекіна.
Змучені старим обладнанням, поганою логістикою та поганим командуванням, російські війська були переможені рішучими українськими захисниками. Менш ніж за рік війна коштувала Росії значно більше, ніж 100 тис. жертв, говорить генерал Марк Міллі, голова Об'єднаного комітету начальників штабів США. Це більше, ніж Росія втратила десятиліття війни в Афганістані.
Щоб заповнити втрати, Москва кидає в топку війни найманців ПВК "Вагнера", погано навчених призовників та зеків. Офіційні особи натякають на весняний наступ росіян. Але з постійними поставками передової зброї з Заходу, невдовзі до неї увійдуть важкі американські, німецькі та британські танки, Україна має якісну військову перевагу, і може сама перехопити ініціативу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні потрібні 24 літаки F-16 для перелому у війні" – Петро Черник
Тим часом, мстиві звірства Росії - ракетні обстріли житлових будинків, лікарень та інших цивільних об'єктів зміцнили рішучість Заходу підтримати Україну і привели в дію новий міжнародний суд, який судитиме Путіна та його поплічників за військові злочини.
Як постійно нагадують нам кремлівські воєначальники, Росія має великий ядерний арсенал, і вона, не вагаючись, застосує його для свого захисту. Але його заяви, що Америка та НАТО прагнуть "знищити Росію", а не допомогти Україні захиститися, не отримали великого відгуку у світі.
Російська економіка, менша за італійську, не здатна підтримувати імперські амбіції Путіна. Вона дуже залежить від експорту нафти і газу, і в ній домінують корумповані олігархи, яким дозволено грабувати величезні багатства в обмін на те, що вони залишили політику та управління державою на Путіна. Крім того, вона скорочується під тиском надзвичайно суворих міжнародних санкцій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Російська Федерація поставила нову ціль" – Олександр Мусієнко
Другою жертвою путінського фіаско в Україні стала "реальна політика". Можливо, панівна зовнішньополітична доктрина у світі протягом останніх 15 років.
Академічні теоретики так званої "реалістичної" школи, зокрема Джон Міршеймер, стверджують, що поведінка націй на міжнародній арені диктується непорушними географічними реаліями та їх прагненням до влади. На їхню думку, наївні зусилля США щодо поширення демократії та прав людини ігнорують те, як насправді влаштований світ, і залучають нас до нескінченних війн.
За "реалістичною" логікою, у тому, що сталося з Україною, винна Америка, а не Росія.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Для України ключова ціль - Мелітополь" - Сергій Грабський
"Дуже важливо розуміти, що ми вигадали історію, що Путін дуже агресивний і що він несе основну відповідальність за кризу в Україні", - наполягав Міршаймер перед вторгненням.
"Реалісти" стверджують, що підтримка США розширення НАТО після розпаду СРСР загрожувала безпеці Росії та спровокувала її превентивний удар по Україні. Цю тему підтримують ліві "критики американського імперіалізму", праві "прихильники лозунгу "Америка насамперед!" та кремлівські пропагандисти.
Однак сам Путін розвіяв цей міф. У статтях і виступах, що спотворюють історію, він ясно дав зрозуміти, що його мета - не просто не допустити Київ до НАТО, а відновити велич Росії через насильницький союз з Україною, яка, на його думку, не має права на незалежне існування.
Звернення до "реальної політики" для раціоналізації мотивів Путіна наголошує на суттєвій нереальності цієї доктрини. Вона не відводить жодної ролі переконанням, психології чи чистій дурості правителів. Вона також не визнає тісного зв'язку між тим, як країни керуються всередині, і тим, як діють за кордоном.
Небезпека йде від диктаторів, як Путін, яких не стримують обмеження всередині країни. Вони розв'язують агресивні війни поза нею, щоб відновити втрачену велич, "захистити" етнічних "братів", і силою перекроїти національні кордони
Глобальному миру і стабільності загрожує не відсутність американської "стриманості". Реальна небезпека походить від таких диктаторів, як Путін, яких не стримують політичні та юридичні обмеження влади всередині країни. Вони розв'язують агресивні війни поза нею, щоб відновити втрачену велич, "захистити" своїх етнічних "братів" за кордоном і силою перекроїти національні кордони.
Але реваншистські марення деспотів і не снилися у філософії "реалістів".
Зрештою, наслідки путінської війни спростовують два інші поширені міфи про сьогоднішній стан міжнародних справ - занепад колективної безпеки та глобального лідерства США.
Колишній президент США Дональд Трамп хотів вийти з НАТО, бо вважав її анахронізмом, який дозволяє європейцям безкоштовно користуватися витратами США на оборону. Президент Франції Еммануель Макрон кілька років тому назвав Альянс "мертвим мозком" і виступив за створення нових європейських сил безпеки.
НАТО сьогодні згуртоване вражаючою єдністю і рішучістю у боротьбі України за самовизначення
Але НАТО сьогодні об'єднане разючою єдністю і рішучістю у боротьбі України за самовизначення. Наші європейські союзники забезпечують постійний приплив військової та економічної допомоги Києву, приймають мільйони українських біженців та готують новий раунд економічних санкцій проти РФ. Вони також знижують свою сильну залежність від російських енергоресурсів. Часто ціною значних витрат та політичного ризику для себе.
Тепер у двері НАТО стукають давні нейтральні країни Фінляндія та Швеція. Найбільш стратегічно важливою є нова "розворотна" політика, яку проводить канцлер Німеччини Олаф Шольц - історичний поворот від квазі-пацифістського світогляду, прийнятого країною після Другої світової війни. Крім допомоги Києву, Німеччина щойно збільшила свої витрати на оборону на $100 млрд.
З того часу, як трохи більше року тому він попередив світ про неминучість російського вторгнення, президент Джо Байден вміло організував потужну глобальну відповідь на войовничість Путіна. Минулого року отримав схвалення Конгресу на виділення Україні $113 млрд, зокрема $67 млрд на військову допомогу. Він умовляв наших союзників посилити посилки зброю та запровадити санкції, а також чинив тиск на інші демократичні країни "Глобального півдня", щоб ті приєдналися до міжнародного бойкоту РФ.
Здійснюючи сильне керівництво, засноване на наших національних інтересах та ліберальних цінностях, Байден розвіює найбільший міф з усіх – про те, що Америка та демократичний світ перебувають у остаточному занепаді.
Переклад Gazeta.ua
3 
1
Коментарі