Таблички на дверях ресторанів забороняють фанатам Путіна займати столики

Думки у виданні Politico редактора Єльського юридичного журналу Аршана Барзані

У Грузії неможливо далеко від'їхати, не побачивши українського прапора. Сині та жовті кольори прикрашають реклами та готелі, меню шикарних тбіліських винних барів та стіни сільських хат. Грубі графіті закликають росіян збирати валізи, а таблички на дверях ресторанів забороняють фанатам Володимира Путіна займати столики у приміщенні.

Росія захопила 20% Грузії під час п'ятиденної війни у 2008 році й досі утримує ці землі – Абхазію та Південну Осетію. Її війська лише за годину їзди від околиць столиці.

Ця війна виявилася лише першою в реваншистській трилогії Росії, за якою пішла анексія Криму в 2014 році й нинішня війна в Україні, коли Москва на кожному кроці вторгалася в сусідню країну. Все це нібито для захисту етнічних меншин. Насправді, щоб покарати сусідів за західні амбіції.

Тож не дивно, що 9/10 мешканців Грузії підтримують Україну та розглядають Росію як серйозну загрозу. Загадка, чому їхня обрана влада цього не робить.

Правляча партія "Грузинська мрія" відмовляється застосовувати санкції проти Росії чи посилати зброю Україні. Вона ставить перешкоди грузинам, які хочуть приєднатися до "Грузинського легіону" в Україні, та не дає змоги росіянам, критикам Путіна в'їжджати в країну. Тим часом, сама Грузія перетворилася на хаб для товарів, які під західними санкціями, щоб вони потрапляли до Росії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Найкраща гарантія подальших постачань зброї – українські перемоги на полі бою" – Рассел Берман

Хоча чиновники у Тбілісі наполягають, що вони забезпечують дотримання західних санкцій, навіть якщо не запроваджують власні, Вашингтон у цьому не певен. Адже Грузія не славиться неприступними кордонами. У 2021 році колишній президент Грузії та колишній український голова Одеської області Михайло Саакашвілі пробрався нелегально назад в країну. Зараз він за ґратами, а точніше у тбіліській лікарні.

Але політики "Грузинської мрії" кажуть, що їхня млява підтримка України – здоровий глузд. Грузія – маленька. Вона всього 32 роки як незалежна і надто беззуба, щоб кусати "Ведмедя", який оточує її суходолом на півночі та сході, морем на заході та своєю базою у Вірменії на півдні.

"Грузинська мрія" пишається, що забезпечила єдине мирне десятиліття у пострадянській історії країни. Це досягнення, яке вона не раз ставила собі в заслуги. Воно дуже красиво контрастує з запальністю Саакашвілі, за якого була війна з Росією в 2008 році.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Щоб зробити Росію нормальною, їй слід відрізати "воювалку" - Іван Ступак

На тлі всього цього деякі члени "Грузинської мрії" також вважають, що Росія перемагає в Україні.

"Україна перебуває на шляху до того, щоб стати тоталітарним уламком себе колишньої. У неї зруйнована економіка та великі втрати на полях битв. Ми – країна, якій 30 років. Росія – країна, якій сотні років, і вона буде тут ще сотні років", - сказав на умовах анонімності член парламенту Грузії.

Логіка така, що якщо Путін візьме гору в Україні, Грузія правильно втихомирить його. А якщо програє і йому доведеться рятувати обличчя, що може бути краще, ніж захопити жалюгідну Грузію, яка не входить в НАТО?

Але придивіться до аргументів "Грузинської мрії" і в них є прогалини. За словами тбіліського танкіста Шоти Утіашвілі, поклоніння Росії могло б мати сенс на початку війни, але не після того, як вона зав'язла в Україні. З того часу Росія вивела 2000 військових із Абхазії та Південної Осетії, оскільки щосили намагається знайти людей і вогневу міць, щоб взяти Бахмут, і навряд чи може відкрити новий фронт.

Інші прифронтові з РФ країни скористалися цим, щоб відстояти незалежність. Молдова, яку Росія також окупує у Придністров'ї, шантажує Москву та підриває її владу в ПМР, вона заступилася за Україну та була нагороджена статусом кандидата у члени ЄС. Фінляндія проміняла нейтралітет на членство в НАТО. Навіть Вірменія, член пострадянського оборонного блоку ОДКБ, скасувала військові навчання з Росією, й натомість запросила європейську місію спостерігачів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У Бахмуті спалили російські резерви" - Іван Січень

Можливо, найбільше питання в тому, чому грузинська влада проводить таку непопулярну політику. "Грузинська мрія" переслідує політичних опонентів, фальсифікує вибори та урізає незалежність судової гілки влади. Чи зробила б вона це, не покладаючись на допомогу Москви? Багато грузинів у цьому сумніваються.

Натомість вони стверджують, що правляча партія служить не країні, а її мільярдеру-володарю Бідзіні Іванішвілі, який став найбагатшою людиною в Грузії, займаючись російськими банківськими справами, фармацевтикою та сільським господарством у РФ, перш ніж заснувати "Грузинську мрію", та стати прем'єр-міністром у 2012 році.

Проте з 2021 року Іванішвілі зник, заявивши, що пішов із політики, вкладаючи час та гроші у багатомільйонний дендрологічний парк на березі Чорного моря. Там він плекає любов до дерев і тварин. Але інсайдери "Грузинської мрії" визнають, що він, як і раніше, смикає за ниточки. Легко сказати, що пішов із політики, коли деякі з колишніх твоїх співробітників засідають у парламенті.

Багато хто в Грузії, зокрема, західний дипломат, з яким я розмовляв на умовах анонімності, запитують, чи бува не відповідає Іванішвілі запитам Кремля?

Мало того, що його зовнішня політика непопулярна й проросійська, російські ЗМІ залишають його та його друзів у спокої.

"Іванішвілі не має проблем у Росії. Для мене це завжди точний критерій, що бізнесмен грає за правилами, встановленими Кремлем", - сказав у 2012 році покійний російський олігарх Борис Березовський.

Зі свого боку, Іванішвілі стверджує, що продав усі свої російські активи, але, за даними Transparency International, насправді володіє щонайменше 10 компаніями в РФ.

"Якщо ви приїхали з Росії з мільярдами доларів, ви належите їм", - сказав мені один грузинський бізнесмен.

Звичайно, теорії змови про політиків, які звітують перед іноземними державами, застарілі. Але в російському "ближньому зарубіжжі", де вплив Кремля поширений і міцний, подібні твердження означають щось більше.

Минулого місяця "Грузинська мрія" нарешті зайшла занадто далеко у своїй проросійській політиці, представивши законопроект, який вимагав би від медіа- та неурядових організацій, які отримують понад 20% фінансування з-за кордону, реєструватися як "агенти іноземного впливу", в іншому випадку їм загрожує в'язниця. Аналогічний закон у РФ змусив замовкнути громадянське суспільство.

Десятки тисяч грузинів заполонили вулиці Тбілісі на знак протесту, розмахуючи прапорами ЄС і Грузії, танцюючи під какофонію сирен для стримування масових акцій протесту, а великі неурядові організації пообіцяли не підкорятися закону. Протягом наступних трьох днів грузинська влада робила те, що роблять уряди, які перебувають під сильним тиском - наполягала на своєму, а потім відступила.

Можливо, тут теж працювала рука Путіна. Зрештою, проросійська влада в Абхазії, Республіці Сербській та Киргизії останніми місяцями запровадила аналогічні закони. А може, в "Грузинській мрії" вважали, що законопроєкт все одно заплямує НУО епітетом "іноземний агент", навіть якщо його не приймуть. У будь-якому разі це, напевно, поставить під загрозу, якщо не зруйнує, заявку країни на членство в ЄС, а разом із нею і справжні мрії населення Грузії.

І для партії, яка не наважується відкрито звернути з західного шляху, можливо, саме в цьому й був сенс.

Переклад Gazeta.ua

×