У середньому відпочинок в Шарм-ель-Шейху на півдні Синайського півострова на березі Червоного моря обійдеться в $350- $400. Це враховуючи ПЛР-тест, який слід пройти не менш як за 72 год. до прильоту в Єгипет, переліт, проживанням в готелі за принципом "усе включено", сувеніри та поїздки на таксі по місту.
У середині лютого температура повітря в Шарм-еш-Шейху коливається в межах +20...30°С, увесь час сонячне безхмарне небо. Температура води комфортна – постійно +22...23°С. Море солоніше, ніж Чорне, тож плавати зручно. При зміні погоди 1-2 дні може бути поривчастий вітер до 8-9 м/сек.
У готелях Wi-Fi може бути платний, тому варто купити в місті картку місцевого оператора з інтернетом 4G – Vodafone або Orange. Обійдеться в $7-10. Так зможете весь час бути на зв'язку. Вам спробують продати якомога дорожчий мобільний пакет, тому будьте уважні, чи потрібно вам стільки мегабайт та хвилин дзвінків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Били по обличчі, рубали сокирою і кололи списом - дізналися обставини смерті фараона
Завжди слід торгуватися. Особливо за сувеніри, маски або окуляри для плавання. Наприклад, якщо за річ називають ціну в $5, то її реально купити за $2-3. Щоб заманити відвідувачів, продавці навчилися говорити "Слава Україні!" Один з продавців навіть надів вишиванку і знав кілька фраз українською. Також комфортніше купувати в супермаркетах, де фіксовані ціни. Алкоголь можна купити тільки в спеціальних магазинах. У звичайних тільки безалкогольне пиво.
По місту комфортно їздити на таксі – таксисти самі під'їздять до туристів на фірмових автівках і пропонують підвезти за $1-2. З ними слід торгуватися.
Усі говорять російською або англійською, тож порозумітися не проблема. Проте якщо вивчите привітання чи слова ввічливості арабською, то можете розраховувати на додаткову знижку. Розраховуватись можна доларами або місцевими єгипетськими фунтами, які поміняють в звичайному магазині. Курс – 15 фунтів за долар.
У готелі не варто пити воду з-під крану чи навіть чистити нею зуби. У теплому кліматі там швидко заводяться бактерії, попри те, що воду очищують і хлорують. Краще користуватися бутильованою, щоб не отруїтися. Вона завжди є в готелі. Також слід обережно ставитися до салатів, які могли мити водою з-під крану чи недостатньо чистими руками. Краще їсти термічно оброблену їжу.
Від готелю зазвичай є безкоштовний пляж та довіз до і з нього раз на день. За пляжі до інших готелів доведеться заплатити $3-5. На пляжах є лежаки з парасолями проти сонця та комфортний вхід в море. Також запропонують чай, пиво, масаж чи екскурсії.
Вода прозора. У ній багато риб та інших морських істот. Також є одна з найбільших туристичних приваб Червоного моря – корали, між якими безліч риб. Виглядає, немов живий акваріум з тропічною флорою і фауною. Корали гострі, тому босим у воду поза пляжем заходити не варто - можна порізатися. Варто купувати спеціальні прогумовані "коралки" або привезти із собою гумове взуття, яке закриває пальці ніг. У воді між каміння та коралів можуть бути морські їжаки – вони колють голками і залишають їх у тілі. Дістати таку голку складно, бо кришиться, але це слід зробити, щоб не почало гноїтися.
Шарм-еш-Шейх почали розвивати як туристичний центр з початку 1990-х. У ньому живе 55 тис. осіб. У Єгипті, порівняно з Україною, помітно, що населення суттєво молодше. Середньому жителю не більш як 30 років. Усі сім'ї багатодітні – 5-6 дітей. У країні 102 млн населення, і воно продовжує зростати
Готельні комплекси межують з великими недобудованими об'єктами та пустками. Місцеві привітні та намагаються допомогти. У місті, особливо біля дорожчих готелів, багато блокпостів та військових зі зброєю. Навколо Шарм-еш-Шейху стіна завдовжки 35 км та кілька в'їздів, щоб уберегти від можливих терористів. Також бережуть гостей від бедуїнів, які зовні нічим не примітні, проте можуть бути агресивні чи непередбачувані, якщо хтось, на їх думку, наприклад, не так глянув на одну з їхніх дружин.
Узимку в Шарм-еш-Шейху відпочиває багато єгиптян з Каїру та інших міст. У туристичних місцях чисто. Місцеві можуть викидати обгортки собі під ноги, не надто цим переймаючись.
У Старому місті 2018-го відкрили мечеть Аль-Сахаба. Вона особливо красива при нічному підсвічуванні. Навколо східний базар. Будували храм із 2011-го. На будівництво витратили близько $2 млн. У мечеті 2 мінарети заввишки 81 м. Зайти можуть тільки чоловіки. Жіночу частину закрили через коронавірус.
Щодо карантинних обмежень, вони найбільш помітні в аеропорту. У транспорті чи в магазинах можуть попросити вдягнути маску, але зазвичай цим не переймаються. Головне, аби відвідувач щось купив, а так може бути й без маски.
У районі Хай-ель-Нур є теж кілька мечетей, коптський християнський собор і церква. Коптський собор Ас-Самаіюн збудований 2010-го. Храм поєднує в собі елементи православ'я, католицизму і протестантизму. При вході 2 статуї левів – символи християнства. Навколо озброєні військові та блокпости, де перевіряють речі, чи немає раптом вибухівки. Такі заходи безпеки запровадили після теракту біля коптської церкви в Каїрі 2013-го. Тоді загинули 26 людей.
У вітряні непогожі дні на вулицях Шарм-еш-Шейху можна побачити більше українців, ніж єгиптян. Географія всієї України: Київ, Львів, Харків, Дніпро. Позаяк для місцевих може бути надто зимно, а українців важко здивувати страшним холодом в +17°С.
Увечері варто відвідати район Сохо, який красиво освітлюється. Там відбуваються покази танців і музики різних народів, багато інших розваг.
2 
1
Коментарі
Люди Донбасса не приемлют бандеровскую Украину. Бандеровцы - не приемлют Донбасс. Так может по хорошему разойтись, а не репетувати, кто у кого пальто украл?
Донбассцы не хозяева всего того, что располагается на Донбассе. Хозяйка - Украина! А донбассцы могут любить Россию, говорить по-русски. Для этого нужно всего на всего сменить гражданство и переехать. До этого момента они выступают, конечно, в качестве воров, воришек. А странная пропаганда донбасской идеи и донбасских действий сегодня в России сегодня вообще должна подпадать под откровенную пропаганду сепаратизма. Что карается нынче.
Так вот. От того, что сейчас на Донбассе кто-то прыгает и говорит "Ах, как нам здесь хорошо, ах, как нам здесь привольно", знаете - это радость воришки, который украл пальто и убивается тому, как ему это пальтишко идет.
Нифига! Придут. Отберут. И Донбасс все-равно будет украинским
Что такое Донбасс? Донбасс - это прежде всего имущество. Донбас - это не люди. Донбасс - это шахты, горы, поля, леса, просторы, ручьи, города, городишки, электростанции прочее прочее. Имущество, да? И вот это имущество вместе с землей принадлежит государству под названием Украина. И только общенародным украинским решением может быть отчуждено кому бы то ни было. Это касается, кстати говоря и всех остальных ситуаций.
Досить складно коментувати величезне інтерв'ю, в якому начебто правильні речі межують з величезною кількістю відверто спірних тверджень та припущень і навіть нісенітницями. Щоб дати повний коментар, довелось би писати пост, втричі більший, бо запитань це інтерв'ю викликало багато.
Але інколи конкретна справа, допомога людям важить значно більше, ніж розлогі політтехнологічні екскурси та філософські вибрики. А от з добрими справами у героя інтерв'ю великі проблеми. Та й з пам'яттю щось не гаразд, цей пан деякі свої вчинки згадувати не буде та й не захоче. То ж нагадаємо йому дещо.
До "патріота" Андрусіва, який на той момент займав високий пост в Донецькій ОВЦА, неодноразово зверталися педагоги, батьки та активісти м. Костянтинівки с проханням допомогти зберегти УКРАЇНОМОВНУ школу 1, в приміщення якої начальниця міського управління освіти Ольга Барабаш, те ж знана "патріотка", і досі планує перевести РОСІЙСЬКОМОВНУ гімназію. Пам'ятаєте, Пані Андрусів, як ви, розмовляючи гарною українською мовою, ледве тримаючи себе в руках, дуже нервово, завзято і безапеляційно доказували, що проблем зі школою не існує, що немає нічого страшного, якщо її учнів костянтинівська "освітянка" переведе в інші школи (до речі, російськомовні).
Пригадуєте ту полеміку, коли ви костянтинівцям, які борються за збереження школи, затикали рота? Пригадайте, це було того разу на громадській раді при Донецькій ОВЦА , коли ви ще з одним "патріотом" Олександром Меланченко, співали свою "гарну" пісеньку в унісон. З вашою ж допомогою, панове, і нищили україномовну школу, та і зараз ця чорна справа не завершена.
Так от саме цей чиновник, що так завзято "бореться" за все українське, про що він дуже натхненно говорить в своєму опусі, палець об палець не вдарив, нічого не зробив, щоб допомогти батькам, активістам, педагогам. Вони і досі "воюють" за те, щоб ця школа стала опорною і її не поглинула російськомовна гімназія. Ось такий ви "патріот", пане Андрусів! Грамотне, але цинічне базікало!
Не згоден з тим , що патріотів України в Добасі нема! Живу на окупованій території був у полоні ДНР звільнився і зрозумів якщо не битися за свій дім то це божевілля та війна буде тривати роками! А ваша пропозиція залишити усе як є з домінуванням російської мови мене не влаштовує пане Андрусів! ! Я сам Кандидат філософських наук бував щорічно 14 лютого на личакавіському цвинтарі на могилі Казиміра Твардовського !А доаповіді принципово робив українською мовою! ЗІ Сходу я бів я один але був у той час як поляки що захищали докторські не приїджали.. хоч для них це було майже поряд!
"Жителі Донбасу не за ДНР чи ЛНР, не за Україну чи Росію, а за мир" - тобто, ці "жителі" без роду-племені, такі собі "дамбассци"? Так чому ж пуйла кликали? Вони стільки років жили в Україні, писали свої адреси, але, виявляється, не розуміли, що живуть в Україні? Скільки можна їх виправдовувати. Все це дуже нагадує історію, що відбувалася за совка у Вільнюсі
У Вільнюсі в автобусі їдуть дві росіянки і одна іншій говорить: "Ну как тєбє Вільнюс?". А інша відповідає: "Красіво, только очєнь много етіх, как іх, літовцев"... Отак, мабуть, і "дамбассцам" забагато в Україні українців
Основний аргумент в дискусіях про причини конфлікту, який вони висувають, як незаперечний, це те, що українці прийшли на їхню землю. Всі стараються це не помічати і шукають причину в якомусь містичному непорозумінні, фатальному збігу обставин, недопрацюваннях центральної влади. І все це нонсенс. Твердження про "їхню землю", по суті, є чіткою вказівкою на те, що територіальною і адміністративною частиною України цей анклав не був від самого моменту проголошення Незалежжності. Вони трепетно чекали настання того часу, коли Україну можна буде приєднати до Донбасу і з ледь прихованим ентузіазмом спостерігали як прокремлівська кліка підминає
під себе все, що навколо і на захід від Києва. Події кінця 2013 і початку 2014 року стали для них і їхньої кримінальної еліти справжнім шоком і крахом всіх їхніх планів і надій. Тоді і пролунала команда "фас"від закордонних кураторів і почалась реалізація плану "Б".
Який зараз може бути вихід з цієї ситуації? Його нема, в першу чергу в головах тих, хто мав би його знайти і реалізувати. Тому, крім розмов і даремних безглуздих втрат, нічого не відбувається. Комусь може здаватися, що спрацьовує стратегія стримування. Це небезпечна ілюзія, яка може розсипатись в будь-який момент.
мутний полiтолог-демагог