11 квітня 1979-го загони "Національного фронту визволення Уганди" за підтримки військ Танзанії, зайняли столицю Уганди місто Кампала. Воєнний диктатор Іді Амін, який 8 років проводив політику геноциду щодо етнічних меншин, втік в Лівію, звідки в Саудівську Аравію.
Генерал Іді Амін прийшов до влади в результаті військового перевороту 25 січня 1971-го, коли усунув від влади самопроголошеного президента Мілтона Оботе, разом з яким 5 років перед цим позбавив влади першого президента незалежної Уганди Едварда Мутесу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 37 років тому завершився "африканський соціалізм"
Оголосивши себе президентом і верховним головнокомандувачем, Амін зупинив дію конституції, передав урядові повноваження "Раді оборони", яка складалась лише з військових, і призначив офіцерів на ключові державні посади. Більшість постів до 1977-го займали одноплемінники Аміна, що був вихідцем з невеликого племені каква, яке сповідує іслам і складає абсолютну меншість в Уганді.
За посередництва лівійського лідера Муаммара Каддафі Амін порозумівся з СРСР і проголосив політику "африканського соціалізму", під час побудови якого жорстоко переслідував опозицію, інтелігенцію і громадських активістів, націоналізував власність іноземних компаній та вислав з країни 80 тис. азіатів, переважно індійців, експропріювавши їх майно. Це привело до міжнародної ізоляції Уганди та загострення стосунків із сусідніми Кенією і Танзанією.
Коли у листопаді 1978-го в автокатастрофі постраждав віце-президент, генерал Мустафа Адрісі, Амін сприйняв це як спробу замаху. Вірні Адрісу війська підняли заколот, після придушення якого частина з них втекла в Танзанію. Розцінивши це як втручання у внутрішні справи Уганди, 1 листопада 1978-го Амін оголосив війну Танзанії, яку за півроку програв, попри підтримку Лівії та "Організації звільнення Палестини".
11 квітня 1979-го загони "Національного фронту визволення Уганди" і війська Танзанії зайняли Кампалу, змусивши Аміна втікати в Лівію, звідки у 1980-му він втік в Саудівську Аравію.
У 1989-му Амін з невеликим загоном спробував повернутися до Уганди через Демократичну республіку Конго, проте війська президента ДРК Мобуту Сесе Секо змусили його повернутися в Саудівську Аравію. Там у віці 75 років Амін помер 16 серпня 2003-го від ниркової недостатності.
Погано освічений, ексцентричний і психологічно неврівноважений Амін, після розриву дипломатичних стосунків із Великою Британією у 1977-му проголосив себе "королем Шотландії" і "підкорювачем Британської імперії", вимагаючи від королеви Єлизавети II передати йому повноваження правителя Британської Співдружності і перенести столицю Співдружності в Уганду. Туди ж мав намір перенести і штаб-квартиру ООН. У 1978-му оголосив війну США, яку завершив за 1 день проголошенням своєї перемоги.
Епатажна поведінка Аміна, яку вважають наслідком сифілісу мозку або біполярного розладу, стала причиною багатьох непідтверджених чуток. Зокрема, про його канібалізм і особисту участь у масових стратах. Проте фактом залишається те, що, за оцінками Amnesty International, до 300 тис. угандійців стали жертвами масових етнічних і політичних переслідувань та позасудових розправ протягом усього правління Іді Аміна.
4 
1
Коментарі
3