14 червня 1985-го поблизу міста Шенген п'ять європейських держав підписали договір "Про скасування паспортного і митного контролю між країнами ЄС". За ним Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина і Франція погодились на поступове скасування контролю на спільних кордонах і запровадження вільного пересування своїх громадян.
У1957-му при створенні Європейського економічного співтовариства серед цілей його існування було заявлено створення спільного ринку, що мало на увазі так звані Чотири свободи - переміщення товарів, послуг, людей і капіталів. Заради свободи переміщення товарів і послуг в 1958-му створили митний союз, а також прийняли інші угоди. Хоча громадяни країн ЄЕС не потребували віз для взаємних поїздок, збереження паспортного контролю означало необхідність мати паспорти і втрату часу при перетині кордонів.
Угоду про поступову відмову від прикордонного контролю підписали 14 червня 1985-го на судні "Принцеса Марі-Астрід" серед ріки Мозель, в місці сходження кордонів Люксембургу, Франції і ФРН. Вона отримала назву найближчого містечка - Шенген у Люксембурзі. Точка сходження кордонів трьох країн була обрана через те, що паспортний контроль ще раніше скасували країни Бенілюксу - Бельгія, Нідерланди і Люксембург. Угода передбачала поступову заміну паспортного контролю на візуальне спостереження за індивідуальними транспортними засобами, які могли не зупинятися на кордонах, а лише пригальмовувати.
У 1990-му ті ж п'ять держав підписали "Конвенцію про введення в дію і застосування Шенгенської угоди", яка передбачала створення Шенгенської зони з повним скасуванням регулярного паспортного контролю, уніфікацією візової політики для власників паспортів, поліцейську і судову співпрацю. Угода набула чинності в 1995-му для восьми країн. До первинних учасників долучилися Італія, Іспанія і Португалія.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна і ЄС домовилися щодо ковід-паспортів
Шенгенська угода набула чинності 26 березня 1996-го і діяла до 1 травня 1999-го, коли увійшла як складова частина законодавства ЄС. Нові члени угоди не підписують окремий договір, а беруть зобов'язання виконувати Шенгенські правила як частину законодавства ЄС. Ірландія і Велика Британія приєднались до Шенгенської угоди на обмежених умовах.
Станом на 2021-й в Шенгенську зону входять 26 країн. Зокрема, чотири, які не в ЄС - Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн. Де-факто також в Шенгенську зону входять три європейські мікродержави - Монако, Сан-Марино і Ватикан. Одна держава-член ЄС, Ірландія, домовилося про відмову від Шенгенської зони і продовжує здійснювати прикордонний контроль з іншими членами ЄС, водночас має відкриті кордони з Великою Британією. Чотири держави ЄС не входять у Шенгенську зону - Болгарія, Хорватія, Кіпр і Румунія.
3 
1
Коментарі