"Росія спрямовує дезінформацію туди, де вже сильні антизахідні настрої" – Девід Патрікакос

Думки у виданні The Atlantic редактора журналу UnHerd Девіда Патрікакоса

Коли 24 лютого Росія вторглася в Україну, в Києві одразу розгорілася цифрова інформаційна війна. Українці були готові. Відтоді їхнє просування в онлайн-конфлікті здавалося, принаймні, західним спостерігачам, нестримним. Україна згуртувала міжнародну підтримку і викликала майже загальне співчуття європейських та північноамериканських користувачів основних соцмереж.

Всі офіційні акаунти країни в соцмережах синхронізувалися, щоб просувати одну й ту ж розповідь про мужніх українців, які протистоять жорстоким російським загарбникам. Повідомлення, яке по суті є правдою. Кампанія будується навколо харизматичного лідера України, президента Володимира Зеленського. Який на певний час у березні та квітні претендував на звання людини, якою найбільше захоплюються на Заході.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Кремль використовує військовополонених для шантажу" – комунікаційна директорка "легіонерів" Абігейл

Якщо зусилля України в інформаційній війні були тріумфальними, то зусилля Росії здаються майже такими ж тьмяними, як дії її танкових полків. Москва майже не робила спроб, якщо не брати до уваги формальних заяв про загрозу розширення НАТО, донести свою позицію до іноземної аудиторії. Головною метою Кремля був російський народ. Мета – узаконити російську агресію та підготувати росіян до світу, відірваного від Заходу, без McDonald's, Apple та Netflix.

Відсутність спроб продати війну за кордон майже припускає, що Москва знала, що це не матиме сенсу. Кадри, які транслював державний канал новин RT в перші тижні війни, здавались чи то незграбними в запереченні, чи відверто оманливими – веселі війська на марші та українці, які розмахують російськими прапорами, що вказували на потьомкінську військову кампанію.

Цей контрастний розділений екран змусив багатьох спостерігачів заявити, що Росія програла інформаційну війну. Це зараз загальноприйнято на Заході.

Але це не зовсім так. Москва не так програла інформаційну війну, як відкрила фронти боротьби в іншому місці, подалі від очей Заходу.

Зараз Росія спрямовує дезінформацію на ті частини світу, де вже сильні антизахідні настрої, на країни, до складу яких входять колишні колонії Заходу, передусім в Африку. Передбачаючи світову продовольчу кризу, що насувається, Москва координувала свої ЗМІ та акаунти в соцмережах, щоб поширити це – в дефіциті винні західні санкції проти Росії, а Україна навмисно знищує свої запаси зерна.

Коли я був в Одесі наприкінці квітня, порт був оточений мінами. На півдні країни, поряд, йшли запеклі бої. Київська армія затримала російські війська недалеко від Миколаєва. Одесити готувалися до тривалої війни. Там, де колись я міг вільно гуляти по міській береговій лінії, бачив бетонні плити, мішки з піском та нервових солдатів.

Вдалині над горизонтом російські військові кораблі були готові завдати удару. Доки вони цього не робили, то могли втішатися фактом, що, доки вони патрулюють чорноморське узбережжя України, найважливіша її гавань не зможе функціонувати.

Уже тоді, в перші місяці війни, план Москви прояснявся. Якщо Росія не зможе перемогти Україну у військовому сенсі, то завдасть удару по її економіці, блокуючи зовнішню торгівлю. Мета проста – задушити Україну будь-якими способами.

Одним із таких засобів є те, що міністр сільського господарства України Микола Сольський назвав "відвертим пограбуванням". В Одесі я розмовляв із українським аналітиком із безпеки Ганною Шелест. Вона розповіла про крадіжку та знищення Росією зерносховищ її країни. За її словами, хоч би куди прийшли російські війська, вони крали українське зерно, особливо на півдні, в районах навколо міст Херсон та Запоріжжя.

Як сказав Сольський, це "відбувається всюди на окупованій території". Ще у квітні він звинуватив Росію у крадіжці "кількох сотень тисяч тонн" зерна. А що російські солдати не вкрали, знищили. 6 червня вони завдали удару по зерновому терміналу в Миколаєві, одному з найбільших в Україні, знищивши близько 300 тонн зерна, призначеного для експорту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Крах Російської імперії залежить від України" – Ах'яд Ідігов

Проблема гостра і не лише для української економіки. Україна є одним із найбільших світових експортерів сільськогосподарських культур та продуктів харчування. За даними Міжнародного торгового центру, 8% світової пшениці, 12% ячменю, 13% кукурудзи та 18% соняшникової олії походять звідси. "Всесвітня продовольча програма" ООН отримує більшу частину зерна з України. За даними Кільського інституту світової економіки, втрати українського зерна на світовому експортному ринку через блокаду РФ портів країни, а також його розкрадання та знищення, спричинять не лише зростання цін у світі, а й гостру нестачу, особливо в Африці.

Історичний прецедент показує, що нестача їжі в Африці, хоча й рідко, є єдиною причиною соціальних заворушень. І дуже часто сприяє політичним потрясінням. Нестача продовольства відіграла важливу роль в Арабській весні 2011 року, коли люди вийшли на вулиці на знак протесту після різкого зростання світових цін на їжу та зростання безробіття. Щорічна інфляція цін на продукти харчування в Єгипті досягла майже 19% незадовго до повалення президента Хосні Мубарака. Кільський інститут підрахував, що загальний імпорт пшениці Тунісом знизиться на понад 15%, а Єгипту на 17%.

Росія вже заклала відповідь на поле дезінформації.

"Велика Британія робить все можливе, щоб розпалити продовольчу кризу, покладаючи провину на Росію", – говорив заголовок статті від 24 червня в російському виданні Sputnik.

Це повна вигадка. Недавно я був на брифінгу з західними дипломатами.

"Ми не вводимо санкції, які обмежують торгівлю продуктами харчування та добривами з РФ, і будь-яких третіх країн. Проблеми з продовольчою безпекою спричиняють не санкції", – сказав один із них.

Але заперечення Росією наслідків своєї агресії – лише частина стратегії Кремля. Головний редактор RT Маргарита Симоньян недавно заявила на Петербурзькому міжнародному економічному форумі, що "вся наша надія на голод".

Це означає, що зараз почнеться голод, і вони, західні країни, знімуть санкції та дружитимуть із РФ. Простіше кажучи, стратегія Росії – шантаж. Москва блокуватиме експорт українського зерна, допоки не знімуть чи не послаблять санкції. Західні дипломати недвозначно висловились про це. Як сказав один із них: "Росія навмисно намагається використати зернову проблему, щоб викликати голод, тим самим створюючи хаос, який має послабити санкції. Путін чітко дав зрозуміти, що експорт зерна розпочнеться після зняття санкцій. Це публічна позиція російського уряду.

Вступає в гру ще один фактор. Росія є також найбільшим конкурентом України як експортер зерна. План Москви не лише в тому, щоб стримувати загрозу нестачі їжі у світі, а й у тому, щоб виступити в ролі рятівника, з'явившись в останній момент зі своїми запасами зерна. Більша його частина, звісно, буде вкрадена в України. Вона продаватиме зерно в обмін на дипломатичну підтримку країн у її війні. Враховуючи, що зростання цін на сировинні товари вже сильно вдарило по найбідніших громадянам африканських країн, гамбіт Москви, безсумнівно, знайде сприйнятливу аудиторію.

Євгеній Балицький, проросійський "губернатор" окупованих територій Запоріжжя, недавно оголосив, що 7 тисяч метричних тонн зерна відправлять до "дружніх" країн. Послуга quid pro quo настільки ж очевидна, як і непристойна.

Україна з запізненням усвідомила, що їй необхідно відреагувати на те, як Росія використовує глобальний голод як зброю для досягнення політичних цілей. Минулого місяця Зеленський звернувся до "Африканського союзу", в якому сказав його членам, що їхній континент тепер є "заручником" у війні Росії проти України.

Недавно я розмовляв з Коджо Опонгом Нкрумою, міністром інформації Гани, видатним діячем боротьби з дезінформацією в Африці. Він не сумнівався у кризі, з якою зіткнувся регіон.

"Погано, що вибухнула війна, але блокувати експорт зерна, який викликає продовольчу кризу в багатьох частинах світу, особливо в Африці, ще гірше. В Африці ситуація стає вкрай тривожною, оскільки багато родин все більше намагаються прогодувати себе. У деяких країнах розпочався дефіцит основних продуктів харчування. Життя в небезпеці", – сказав він.

Нкрума розуміє, наскільки серйозною є загроза російській дезінформації.

"Ми робимо все можливе, щоб наші люди знали справжні причини цієї кризи, а також показуємо їм, як можемо стримати ситуацію і навіть, де це можливо, перейти на місцеві альтернативи. Але це дуже складно", – каже він.

Раніше цього місяця я відвідав Кенію, щоб вивчити питання. В столиці Найробі побоювання населення щодо зростання цін на їжу були очевидні всюди, хоча вони ще не досягли рівня розпачу. Російські наративи наповнюють кенійський онлайн-простір, починаючи з великих офіційних джерел. 16 квітня національна телекомпанія NTV Kenya поділилася на своїй сторінці в Facebook сюжетом під заголовком "Росія – Кенії: звинувачуйте США і ЄС у високих цінах на продукти харчування та паливо".

Подібні повідомлення, посилені акаунтами російських посольств, просочуються в акаунти кенійців у Twitter, де останнім часом проросійські та антизахідні настрої стали набагато очевиднішими.

Інструменталізація Росією зернової кризи – останній приклад її ширшої стратегії використання нестабільності для того, що держдеп США назвав "вічною ворожою конкуренцією". На цифровій арені інформаційні та дезінформаційні операції Москви спрямовані на те, щоб насаджувати, посилювати та увічнювати підступні, роз'їдаючі наративи, покликані підірвати Захід та демократію, а також просувати Росію як найкращого партнера для африканських країн.

"Все дорожчає. Тепер я чув, що ми можемо мати проблеми з їжею. І знову африканці розплачуються за проблеми між великими державами", – сказав мені таксист Гілберт із Найробі.

Переклад Gazeta.ua

×