У Тбілісі 12 липня розпочалися нові протести. Крайні праві зірвали 5 липня ЛГБТ-марш у столиці, побивши, зокрема, більше 50 журналістів. Через кілька днів один із операторів грузинського телебачення Лексо Лашкарава помер. Під будівлю парламенту вийшли, зокрема, журналісти десятків медіа з вимогою чесного розслідування, відставки прем'єра і глави МВС. Чотири канали на добу припинили мовлення. Грузинський політолог Гела Васадзе з Тбілісі розповів Gazeta.ua, що це частина ширшої політичної кризи, яка триває більше пів року, і в якій, крім влади, і опозиції, грає Росія та її союзник - Грузинська православна церква.
"Православні тітушки" під прикриттям ФСБ
Щомісяця в Тбілісі проводять десятки маршів і акцій. Грузинське суспільство - вільне, і кожен громадянин має право відкрито висловлювати погляди і відстоювати права. Але є одна подія, яка щоразу спричиняє істерію частини суспільства - гей-парад, який цього разу був присвячений міжнародному місяцю ЛГБТ-солідарності. Про це пише видання "Грузия Online".
Тбіліський гей-парад не збирає десятки тисяч учасників, як в інших країнах, вони не йдуть з музикою і танцями містом. Це невелика подія, куди зазвичай приходять кілька десятків активістів, щоб нагадати, що вони такі ж люди і громадяни, і мають право вільно говорити про свою орієнтацію, не піддаючись глузуванню чи насильству.
Однак дотримання їх прав аж ніяк не влаштовує проросійські сили в Грузії і їх союзника Грузинську православну церкву. Кожен раз спроби ЛГБТ-активістів провести захід супроводжують провокації і насильство з боку прокремлівських організацій з мовчазної згоди влади.
Цього разу до дня маршу, 5 липня, вони завезли з регіонів кілька тисяч релігійних фанатиків і вчинили погром у центрі Тбілісі з нападами на офіс ЛГБТ, побиттям журналістів і випадкових перехожих при повній бездіяльності поліції. Крім того, агресивний натовп розгромив наметове містечко опозиції перед парламентом і зірвав прапор ЄС, поставивши на його місці православний хрест.
"Влада переграла себе у спробі показати себе захисниками традиційних цінностей", - грузинський політолог
"Це частина ширшої політичної кризи, яка триває в Грузії з листопада 2020 року, коли були парламентські вибори. – розповідає Gazeta.ua політолог Гела Васадзе. - На них перемогла правляча "Грузинська мрія". Опозиційні партії відмовилися брати участь у засіданнях парламенту. Відбувалися багатотисячні мітинги. Влада вирішила скористатися маршем і набрати голосів напередодні місцевих виборів, які мають бути в жовтні. Хотіли показали себе консерваторами і захисниками традиційних цінностей, а опозицію прихильниками гей-спільноти. В результаті, влада переграла себе. На вулиці вийшло багато агресивно налаштованих ультраправих. Їх підтримала церква, тісно зв'язана з Москвою, і російські спецслужби. Ці люди зіграли ключову роль в трагедії. Вони двічі зняли і спалили прапор ЄС. Очевидна, картина гібридної війни Росії".
"Крім ЛГБТ-активістів, били всіх без огляду журналістів. – продовжує політолог. - За кілька днів помер оператор. Зараз тривають суперечки, чи помер від того, чи ні. Але це не має значення, бо людина загинула після побиття. Ще одна людина втратила око. У нас знову загострилася політична криза. Одна партія покинула парламент. У Грузію знову приїжджає голова Європейської ради Шарль Мішель, щоб врегулювати конфлікт".
"Наслідки будуть непередбачувані. – підсумовує Васадзе. - Попереду місцеві вибори, які є референдумом довіри до влади. Якщо набере менше 43%, то, за законом, їй доведеться провести дострокові вибори. Ті, хто брав участь у побитті - опора влади під час виборів. Тому їх не можуть покарати, але не можуть й не карати. Тож ситуація напружена".
Грузинський Медвечук – Леван Васадзе
Головним організатором і спонсором погромів став бізнесмен Леван Васадзе, який недавно приїхав з Росії, - пише "Грузия Online". Цьогоріч заявив про намір увійти в грузинську політику. Він прожив більшу частину життя в Москві, де працював топ-менеджером у великих російських держкорпораціях. У Росії без тісної співпраці з Кремлем, таке неможливо.
За влади Михайла Саакашвілі у 2004-2013 роках, Васадзе боявся приїхати в Грузію через зв'язки з російськими спецслужбами. Але після приходу до влади в Тбілісі проросійського олігарха Бідзіна Іванішвілі з його партією "Грузинська мрія", які правлять досі, та наступного ослаблення грузинської правоохоронної системи, завербований Кремлем бізнесмен повернувся на батьківщину, щоб спробувати змінити її політичний курс.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Грузії вимагають відставки уряду через смерть журналіста противниками ЛГБТ
З усього спектра грузинських політиків навряд чи знайдеться хтось ще настільки сильно відданий Росії, і більш фальшивий, ніж Васадзе. Звиклий носити дорогі костюми і ходити в елітні ресторани в Москві, на батьківщині він переодягнувся в сільський одяг, розвісив по будинку ікони, на тлі яких записує ефіри в YouTube, присвячені захисту православ'я і традиційних цінностей.
У той час, як Росія окупувала 20% грузинських територій, а російські танки в 40 км від Тбілісі, Васадзе бачить головну загрозу для Грузії в розпусті та содомії, що йдуть із Заходу. Альтернативу Заходу він бачить в Росії, яка для нього є православним старшим братом і надійним партнером, а не країною-окупантом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чотири телеканали припинили мовлення через насильницьку смерть журналіста
Масові вбивства грузин, викорінення грузинської мови і насильницька русифікація в окупованих Абхазії і Цхінвальському районі хвилюють його значно менше, ніж вигадана гей-загроза.
Якби Васадзе захотів, то б дізнався, що тільки під час війни в Абхазії в 1992 році проросійські сепаратисти і бойовики вбили близько 30 тис. грузин, серед яких - величезна кількість молодих хлопців і дівчат, готових створити сім'ю. Але його не для прислали з Москви в Грузію, щоб відповідати на такі запитання. Його завдання в поширенні мракобісся і провокуванні конфліктів.
Звичайно, в Грузії є різне ставлення до питання нетрадиційної орієнтації, але агресія погромників точно не відображає думки більшості грузин. Неприваблива картинка скаженого натовпу, який б'є журналістів і ЛГБТ-активістів, навряд чи додасть позитивного іміджу Грузії. Чим більше таких акцій буде, тим менше у цивілізованого світу буде бажання мати справу з дикунами, і тоді перед Грузією відкриє свої широкі "дружні обійми" "єдиновірна" Росія.
"Двояка ідентичність грузинського суспільства – за інтеграцію з ЄС, але проти європейської толерантності", - німецький політик
Багато хто жахнувся від кадрів з Тбілісі. Хоча прем'єр Іраклій Гарібашвілі пізніше засудив напади, він також сказав, що гей-паради неприйнятні для значної частини грузинського суспільства. Інцидент - свідчення внутрішньої роз'єднаності Грузії. Суспільство бореться проти двоякої ідентичності. 80% грузинів хочуть інтеграції з ЄС і готові до реформ. Але так само населення під сильним впливом православної церкви, яка займає відкрито реакційну позицію і не підтримує вступ Грузії в ЄС. За поглядами щодо геїв вона мало відрізняється від РПЦ. Про це пише для Deutsche Welle колишній уповноважений німецького уряду з захисту прав людини Маркус Ленінг.
Соціологічні опитування регулярно показують, що грузини надалі в більшості виступають проти того, щоб ЛГБТ-політики ставали депутатами. Те, що на Грузію чекає ще довгий шлях реформ, показала теж драма на парламентських виборах в листопаді 2020-го. Тоді ОБСЄ говорила про поширені звинувачення в тиску на виборців. Спостерігачі критикували переслідування журналістів, тих, хто моніторив вибори, а також в порушенні таємниці голосування й випадках підкупу голосів. Опозиція відмовилася визнати результати виборів, прем'єр подав у відставку і його ненадовго замінив міністр оборони, а лідера опозиції Ніку Меліа заарештували.
Після тривалого політичного діалогу між партіями за посередництва ЄС та після звільнення Мелії під заставу в травні цього року опозиційні партії погодилися зайняти свої місця в парламенті. Але парламентські вибори залишили після себе гіркий присмак. Лише 24% виборців вважають їх чесними, а демократичною Грузію називають 45% грузин. Президенту і парламенту повністю довіряють лише 3% жителів.
Розмивання кордонів між правлячою партією і державою залишається ще однією перешкодою планам Грузії до членства в ЄС. У недавній резолюції щодо Угоди про асоціацію з Грузією Європарламент в цілому позитивно оцінив прогрес Тбілісі в проведенні реформ, але знову закликав утриматися від політично мотивованих судів, реформувати процедуру добору суддів, і розслідувати всі випадки непропорційного застосування сили поліцією.
Тому не дивно, що Брюссель не проявив особливого бажання обговорювати можливе членство Грузії в ЄС під час візиту президента країни в січні цього року. Але так само Євросоюз стратегічно зацікавлений в подальшому поліпшенні відносин з Грузією. Цього неможливо досягти без верховенства права, захисту меншин і незалежних ЗМІ. Звичайно, зміна соціальної і політичної парадигми не відбувається за день, але подальша підтримка з боку ЄС і виділення ним фінансів без виконання грузинською стороною зобов'язань і реального прогресу послаблює готовність до реформ в Грузії та довіру грузин до Євросоюзу.
Останні масштабні акції протесту в Грузії відбулися в листопаді 2020 року, після парламентських виборів, на яких перемогла правляча партія "Грузинська мрія".
3 
1
Коментарі