"Путін хотів перетворити Україну в failed state, а перетворив Росію" – що пише про нас світова преса

7

Новий командувач російських військ в Україні намагається зупинити український контрнаступ, але поки що без особливих успіхів. Також він розпочав терор проти мирного населення. Шість варіантів, як Москва може робити боляче українській армії та населенню найближчим часом. Російська еліта шукає наступника для Путіна. Хто претендує? Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Чи зможе путінський "м'ясник Сирії" врятувати Росію від чергового розгрому?", Politico, США

Російському генералу Сергію Суровікіну не звикати до масових вбивств та терору. У Чечні бритоголовий офіцер-ветеран із статурою борця та відповідним лицем клявся "знищити трьох чеченських бойовиків за кожного вбитого російського солдата". Його гірко пам'ятають на півночі Сирії за те, що перетворив більшу частину міста Алеппо на руїни.

56-річний генерал ВПС керував безжальним обстрілом лікарень та цивільної інфраструктури в утримуваному сирійськими повстанцями районі Ідліб у 2019 році, намагаючись зламати волю противників і відправити біженців до Європи через сусідню Туреччину. Його 11-місячна кампанія в Сирії "показала безсердечну зневагу до життів приблизно 3 млн. мирних жителів у цьому районі", - писали Human Rights Watch у звіті.

Наразі він повторює свою сирійську п'єсу в Україні. Два тижні тому Путін призначив Суровікіна головнокомандувачем так званої "спеціальної військової операції" в Україні для задоволення апетитів московських яструбів.

Але розвернути назад серію приголомшливих українських перемог на полі бою і переламати хід війни, можливо, не під силу навіть безжальному генералу. Українці протягом року показали, що зроблені з суворого матеріалу, їх не залякають військові злочини. І раніше вони зазнавали бомбардування зі сторони так само безпринципних російських генералів.

Але західні військові чиновники та аналітики зазначають, що вже є ознаки більшої тактичної злагодженості, ніж за його попередника, генерала Олександра Дворнікова.

 

"Тактика Суровікіна повністю порушує правила ведення війни, але, на жаль, довела ефективність у Сирії. Як військовий стратег, він має репутацію ефективного, хоч і порочного командувача", - каже високий офіцер британської військової розвідки.

Суровікін розпочав із масової хвилі атак на енергетичну інфраструктуру України два тижні тому. Удари призвели до віялового відключення електроенергії по всій країні.

 

"Це підлі удари по критично важливих об'єктах. Світ має зупинити цей терор. Географія ударів дуже широка. У нас немає технічної можливості збити 100% російських ракет та ударних дронів. Але впевнений, поступово досягнемо цього за допомогою партнерів. Вже збиваємо більшу частину крилатих ракет та дронів", - заявив президент Володимир Зеленський.

Проте перехоплення більшої частини того, чим росіяни обстрілюють енергетичну інфраструктуру України, недостатньо, щоб зупинити руйнування, які Суровікін намагається завдати. З початку кампанії терору зруйновано близько третини електростанцій України. А для Росії вартість ударів частково невелика, бо спирається на іранські дрони Shahed-136. Їхня дальність польоту близько 2500 км, літають над ціллю, доки не отримають наказ атакувати. З розмахом крил 2,5 м їх важко ідентифікувати на радарі. Виробництво коштує лише близько 20 тис. євро, порівняно з крилатими ракетами вартістю до 2 млн євро.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Доведеться розставляти неприємні пріоритети: захищати житлові об'єкти чи інфраструктуру" - сер Лоуренс Фрідман

Але звернення до Ірану по допомогу показує слабкість Росії. Те, що вони використовують іранські дрони, каже, що в них закінчуються ракети. Хоча безпілотники завдають значної шкоди, їх легкі вибухові речовини масою 36 кг недостатньо потужні, щоб вивести з експлуатації великі електростанції. Тому ціляться у дрібні підстанції. Згодом західні та українські експерти знайдуть способи глушити систему GPS, від якої залежать дрони, щоб збити їх із цілі. Таким чином, вони можуть мати короткий термін придатності, кажуть західні чиновники.

Однією з найбільших проблем росіян стало відсутність керівництва невеликими підрозділами. Українці з 2014 року пройшли навчання військової доктрини США, спрямовані на створення корпусу капралів та сержантів, які розуміють загальну картину та наділені повноваженнями приймати рішення на полі бою, коли очолюють підрозділи. Нездатність росіян створити такі кадри докучає їм, і це не той недолік, який Суровікін може виправити. Ситуація швидше за все погіршиться, бо Кремль тепер кидає в армію непідготовлених у боях призовників. Після кількох днів на війні вони вмирають. Їх відправляють на вирішальний фронт на цьому етапі війни – до Херсона.

Український контрнаступ, який розпочався влітку, насувається на Херсон. Тактична позиція Росії у цьому районі дуже ослаблена. Підрозділи десантників окопалися на західному березі Дніпра, де вони дуже вразливі.

 

"Це жахлива позиція для росіян. Там сидять одні з найбільш боєздатних військ, але їх не можуть надійно постачати в масштабах, необхідних для того, щоб зробити конкурентоспроможними. Тому вони не можуть контратакувати. В українців ініціатива і диктують темп. З військової точки зору, росіянам було б краще відійти від Херсона на інший берег і вести вогонь звідти, а потім направити основну частину сил на запорізький напрямок. Але, з політичних причин, не поспішають робити це, і готові сидіти в цій пастці", - каже Джек Вотлінг, експерт із наземних бойових дій із британського Королівського інституту об'єднаних збройних сил.

Це відповідає тому, що повідомив генштаб України. У Херсонській області відбуваються пересування російських військ – одні частини готуються до міських боїв, інші відступають на інший берег. Суровікін змушений здійснити один із найскладніших військових маневрів - організований відступ для перегрупування військ, зокрема, призовників з поганою підготовкою та незлагоджених частин. Коли минулого місяця досвідченіші російські війська здійснили аналогічні дії під Харковом, вони зазнали поразки. Один бандитизм не врятує російських призовників від мотивованих і моторних українських сил.

"Російська еліта починає замислюватися про безпутінськє майбутнє", The Economist, Велика Британія

Чи є життя після Путіна? Хто його замінить? Ось питання, які розбурхують уми російської еліти, бюрократів та бізнесменів, які спостерігають за наступом української армії, втечею талановитих людей з Росії та відмовою Заходу відступити перед обличчям енергетичного та ядерного шантажу Путіна.

"У московських ресторанах та на кухнях багато лайок та гнівних розмов. Усі зрозуміли, що Путін помилився та програє", - каже один із представників еліти.

Це не означає, що Путін збирається здатися, його скинуть чи він застосує ядерну зброю. Це означає, що ті, хто управляє країною та володіє там активами, втрачають довіру. Політична система Росії вступає у найбурхливіший період своєї пострадянської історії. Західні уряди теж починають турбуватися, що Росія може стати некерованою.

Вторгнення в Україну 24 лютого стало шоком для російської еліти, яка переконала себе, що Путін не піде на ризик повномасштабної війни. Але суміш первісних, хоч і обмежених перемог, відсутність економічного колапсу в Росії та ранні спроби мирних переговорів заспокоїли їхні нерви. Можливо, допомогло й пияцтво. Воно стало настільки гострим, що Путін почав публічно скаржитися на алкоголізм. Деякі представники еліти навіть певний час переконували себе, що Путін не може програти.

 

Цю думку зруйнувала "часткова" мобілізація. Вона показала, що спеціальна військова операція дає збої. Залучаючи більше військ, Путін втягує країну ще глибше у конфлікт. Як показали масові втечі росіян з країни та ухилення від призову, його спроба перетворити авантюру на нову "Велику вітчизняну війну", що наразі вдалося.

Мобілізація порушила мовчазну згоду суспільства з війною. Путін не може виграти війну, бо від початку вона не мала чітких цілей. І втративши так багато, він не може покінчити з нею, не будучи глибоко приниженим. Навіть якщо бої припиняться, повернення до мирного довоєнного життя за його войовничого президентства неможливе. Тим часом, економіка показує наслідки санкцій та втечі найбільш кваліфікованих та освічених людей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "США та союзники готують нас до нових російських атак" – Михайло Жирохов

Церемонія 30 вересня, на якій Путін анексував чотири області України, які він фактично не контролює, була настільки абсурдною, що підірвала його ауру сили навіть у Росії.

"До вересня російські еліти робили прагматичний вибір на користь Путіна. Але справа зайшла так далеко, що тепер їм доведеться обирати між різними програшними сценаріями", – каже політолог Тетяна Станова.

Військова поразка може призвести до краху режиму з ризиками для тих, хто його підтримував. Водночас войовничість Путіна "порушує питання, чи готові російські еліти залишатися з Путіним до кінця, особливо на тлі зростання загроз застосування ядерної зброї", зазначає Станова. Путін перетворився з джерела стабільності на джерело небезпеки.

Аббас Галямов, політичний аналітик, стверджує, що найближчими місяцями еліта посилить пошук можливого наступника всередині системи. До списку потенційних кандидатів входить Дмитро Патрушев, син Миколи Патрушева, голови Ради безпеки та одного з головних ідеологів режиму. Патрушев-молодший – колишній міністр. Незважаючи на те, що він є членом сім'ї, його можна було розглядати як свіже лице через молодість. Більш знайомі варіанти – Сергій Кірієнко, заступник глави адміністрації Кремля. Мер Москви Сергій Собянін та прем'єр Михайло Мішустін, який міг би укласти союз із деякими силовиками та зіграти роль поміркованого переговорника з Заходом.

Є "агресивніша група". До неї входять Євген Пригожин, колишній злочинець, відомий як "кухар Путіна", який очолює групу найманців ПВК "Вагнера", та Рамзан Кадиров, вождь Чечні, який має власну приватну армію. Обидва вважаються особисто вірними Путіну. Політолог Катерина Шульман порівняла людей Пригожина з опричниками - загоном охоронців, створеним Іваном Грозним, які занурили країну в хаос.

Російський диктатор розпочав війну з наміром перетворити Україну на failed state. Натомість, швидко перетворює Росію на це.

"У Путіна ще є шість варіантів", Die Welt, Німеччина

Вторгнення в Україну – військове фіаско для Росії. Чим довше триває війна, тим більше цей вердикт підтверджується. Навіть давні апологети Кремля говорили про "катастрофічну некомпетентність", коли російській армії довелося втікати з Харківської області у вересні. Тепер усе вказує, що Москва втрачає Херсон – єдиний обласний центр, який їй вдалося захопити за вісім місяців війни.

Кремль тривалий час ігнорував негативний розвиток подій і натомість публікував історії успіху у стилі радянської пропаганди. Проте з огляду на катастрофічну ситуацію тепер це змінюється. Незважаючи на хвилювання серед населення, Путін наказав провести мобілізацію, а генерал Суровікін атакувати українські міста іранськими дронами та руйнувати важливу інфраструктуру. Кремль хоче змін і будь-якими засобами.

 

Варіант перший – зміна стратегії. "Росія досі воює, як у Другій світовій війні", – повторив кілька днів тому український генерал Олександр Сирський. Ось чому московська армія така передбачувана. 57-річний офіцер – один із тих, хто планував успішний контрнаступ у Харківській області. Але керівництво російської армії винесло уроки з поразки. Суровікін прагне виправити слабкості армії - логістику та бойову тактику. Українці скаржилися, що іранські дрони становлять несподівану загрозу для їхніх танків та артилерії. У майбутньому Тегеран дасть Росії ще більше цих дронів. Росія озброюється і буде безжально застосовувати нові озброєння проти мирного населення теж.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми підірвали фундамент російських сил" – Іван Ступак

Другий – відкрити новий фронт. Останні кілька тижнів Москва вкотре направила до Білорусі кілька тисяч солдатів для формування спільного контингенту з військами Лукашенка. За даними британської та американської розвідок, загрози нападу з півночі для України немає. Але другий фронт міг би розвантажити російські частини на Донбасі та під Херсоном. Україні довелося б перекидати на північ додаткові війська з інших районів для захисту Києва. Але сумнівно, що Росія має достатньо солдатів, щоб відкрити там другий фронт.

Третій – більше атак на критичну інфраструктуру. В Україні 30% енергетичної інфраструктури вже вийшли з ладу через російські атаки. Щоб завершити терор проти мирного населення РФ могла б продовжити знищення критичної інфраструктури. Розрахунок - без газу, електрики, опалення та водопостачання життя взимку буде дуже важким, а воля українців до опору зламається. В результаті, ще більше людей втече до ЄС. Крім того, у Москві вважають, що без електрики буде порушено логістику та зв'язок українських військ.

Четвертий – символічні вибухи. Росія може бомбити будівлі уряду чи культурні об'єкти, які мають особливе значення для незалежності та самобутності України. З погляду військової стратегії, Кремль від цього нічого не виграє, але націоналістичний табір у Росії, який раніше критикував вторгнення як занадто "м'яке", зрадіє.

 

П'ятий – атака на західні постачання зброї. Потяги та вантажівки зі зброєю із західних країн проїжджають через Україну щодня. Якщо прикордонні пункти атакувати, то наслідки для обороноздатності України були б величезними. Росія назвала такі атаки "законними", але поки що не наважувалася.

Шостий – саботаж. Протягом багатьох років Москва хвалилася винаходом "гібридної війни". Це поєднує звичайну зброю та невоєнні методи, такі як дезінформація та кібератаки. Теоретично підрив газопроводів "Північний потік-1" та "Північний потік-2" у Балтійському морі дуже добре вписується у це. ЄС та США підозрюють Москву в причетності. Заворушення на німецькій залізниці та перерізання інтернет-кабелів біля берегів південної Франції також багато експертів приписують Росії, хоча поки не доведено, що за цим стоїть Кремль. Не можна виключати, що Путін, розгніваний постачанням зброї з ЄС до Києва, проводитиме більше таємних операцій. Він робить все, щоб відмовити Європу від підтримки України взимку з огляду на зростання інфляції та високі ціни на енергоносії у Євросоюзі.

×