Шляхи до миру стають все темнішими

Думки у виданні The New York Times політичного стратега та експерта з громадської думки, який живе в Тель-Авіві, Далія Шайндліна

Як і багато ізраїльтян зараз, я горюю. Кілька днів спостерігав, як накопичується біль за втраченими життями та заручниками. Це пекло, і наступні дні будуть ще гіршими.

Але цей момент для мене нестерпний з іншої причини. У ті шалені перші суботні години, коли розгорталися події, я боявся, що вони можуть означати остаточний провал того, що вважаю справою свого життя - відданості миру, справедливості, рівності та зменшенню політичного насильства.

Більшу частину кар'єри я присвятив роботі над виснажливими політичними кампаніями для партій, які, як вважав, були віддані припиненню ізраїльсько-палестинського конфлікту та встановленню миру. Консультую численні правозахисні та миротворчі організації, співпрацюючи з людьми, яких люблю та поважаю. У своїй науковій роботі осягнув глибини етнонаціоналістичного конфлікту та демократії. Пишу та виступаю для всіх та перед усіма, хто хоче слухати, і витрачаю свій волонтерський час на просування ще одного мирного плану, який іноді здається приреченим ще до народження.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Інколи Офіс президента шкодить міжнародній політиці" - Володимир Огризко

Мої дії відображають відчай через невдачу всіх попередніх зусиль досягти мети узгодженого політичного вирішення конфлікту. Проте на кожному етапі я відчував незрозумілу потребу продовжувати пробувати.

Я борюся з відчуттям, що залишилося небагато шляхів, які можна спробувати.

Минулого тижня, коли в моєму домі почалася війна, я був у Вірменії, де годинами розмовляв з людьми, чиї життя були зруйновані війною. У вересні тисячі людей з Нагірного Карабаху, населеного вірменами анклаву в Азербайджані, були вигнані блискавичним військовим нападом Азербайджану. У розваленому дитячому садку радянських часів, спішно перепрофільованому під притулок, люди розповідали мені про своє відчуття втрати. Один чоловік весь час повторював: "Я тепер бомж, бомж".

Навколо нас війна. Україна, Азербайджан, Судан, Ізраїль. Це не просто назви, а життя людей. Деякі місця, як-от Нагірний Карабах у далеких куточках Південного Кавказу – світ, про який трагічно легко забути, поки не вибухне. Інші, такі як Ізраїль і Палестина, завжди в пам'яті, і вони теж вибухають.

Жорстока атака ХАМАС була шоком, але не несподіванкою. Ми всі спостерігали, як миротворчість тут провалюється, як це часто буває. Це не лише криза для низових мирних активістів, а величезний провал на глобальній арені. Останнім часом уся ідея розв'язання конфліктів, яка містить насильство за допомогою міжнародних правил та інституцій, сама міжнародна система, видається абсолютно неадекватною завданню захисту людей і запобігання війнам.

Можна було б пробачити запитання, яка міжнародна система? Глобальні інституції, які старанно створювалися десятиліттями, зовсім не відповідають тим речам, які керують світом - грошам, нафті, зброї, інтересам.

Вірмени відчувають себе зрадженими міжнародним співтовариством через його майже повну бездіяльність перед лицем каральної дев'ятимісячної блокади Нагірного Карабаху Азербайджану з грудня, в результаті чого 120 тис. людей, переважно мирних жителів, не мали достатньої кількості їжі, медикаментів або палива. ООН направила свою першу місію в анклав за 30 років лише після того, як більшість вірмен звідти насильно вигнали. Азербайджан також протягом майже 30 років був розчарований безсиллям міжнародного права, оскільки сім додаткових територій його суверенної території, завойованих Вірменією під час війни 1990-х, залишалися під контролем вірмен.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: $300 млн на день: скільки коштує війна для РФ

Ізраїль десятиліттями насміхався з міжнародного права, розширюючи свої поселення, анексував території, завойовані під час війни, і душив цивільне населення в Газі через 16-річну блокаду, що мало наслідки. Країни, яким не подобаються міжнародні суди, включаючи США, здебільшого їх ігнорують. Ймовірно, Володимир Путін уникне кримінального переслідування за вторгнення в Україну. ХАМАС, безумовно, не хвилювався міжнародним судовим переслідуванням або долею світового порядку, заснованого на ліберальних правилах, коли убив понад 1300 ізраїльтян. Значна частина світу вважатиме розгортання та жорстоку відплату Ізраїлю як виправдані.

Що ще гірше, виборці у світі, здається, не заперечують. Багато хто обирає авторитарних популістів замість демократичного правління. Своєю чергою, ці лідери, від Дональда Трампа до Віктора Орбана в Угорщині та Нарендри Моді в Індії, висміюють міжнародну систему або відверто зневажають її. Орбан зневажає інституційні цінності ЄС. Трамп спробував різко скоротити фінансування ООН. Ці лідери передають своїм виборцям, що в світі панує сила та інтереси. Цінності - слабкі, а міжнародна система – фарс. Багатьох із них продовжують обирати.

Можливо, правда в тому, що багато людей у всьому світі насправді віддають перевагу війні та жорстокості понад миром.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Маємо нову потенційну загрозу через Північну Корею" – Олександр Мусієнко

Але я не можу залишати все в тому стані, що є. Я бачив теж інший бік світу - солідарність, яка долає гострі політичні розбіжності. Мої палестинські та ізраїльські друзі й колеги втішають один одного під час ескалації. Ми об'єднуємо нашу прихильність покінчити з системами гноблення та несправедливості та засуджуємо насильство проти цивільних. Сотні єврейських і палестинських активістів в Ізраїлі зібралися на Zoom у розпал жаху минулої суботи, щоб разом організуватися проти жахливого привиду насильства в змішаних єврейсько-арабських містах Ізраїлю.

Оскільки старі парадигми миру руйнуються, працюємо над новими підходами до миру на основі партнерства. До цього ще можуть бути світлові роки, але існують ті рідкісні іскри оптимізму, що слугують паливом, яке приведе нас туди, куди потрібно.

Цінності також можуть інформувати нації. Я запитував вірмен про роль Ізраїлю в озброєнні Азербайджану. Я очікував гніву, але частіше люди були збентежені чи просто глибоко розчаровані відсутністю солідарності Ізраїлю з народом зі спільною історією переслідувань, геноциду, прагненням до виживання та національного відродження. Зіткнувшись із чистотою їхньої моральної логіки, мій реальний політичний цинізм, здавалося, вислизнув. Солідарність і супутні їй якості, як то моральність, емпатія, захист громадян, історична справедливість - важливі для всіх людей. Наші глобальні експерименти з миру та демократії ще не вдалися, але цінності, що слугують їх рушійною силою, можуть бути єдиним, що маємо.

Я визнаю, що цінності не врятують нас від сьогоднішньої жорстокості. Американський поет Вістен-Г'ю Оден писав, що "ми повинні любити один одного або померти". Але кохання здається дефіцитним у наші дні. Я погоджуся на солідарність, мораль, рівність і справедливість. Люди все одно гинуть, але вони врятують наше людство.

Переклад Gazeta.ua

×