У долі Євгена Пригожина після влаштованого ним збройного заколоту ще не поставлено крапку.
Цілком ймовірно, що його можуть вбити. Адже російський диктатор Володимир Путін не звик прощати зрадників. Про це пише CNN.
Зокрема, таку думку висловила колишня керівниця московського бюро CNN, дослідниця країн колишнього СРСР та експертка з питань Росії Джилл Догерті.
Навіть після озвучених "домовленостей" між Кремлем і Пригожиним за посередництва білоруського диктатора Олександра Лукашенка багато запитань залишаються без відповідей. У тому числі й про те, що буде далі з Пригожиним, як зміниться його роль у ПВК "Вагнер" та участь вагнерівців у війні проти Україні загалом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У ЗСУ сказали, як заколот Пригожина вплинув на моральний дух окупантів
"Путін не прощає зрадників. Навіть якщо Путін скаже: "Пригожин, їдь у Білорусь", той все одно зрадник, і я думаю, що Путін ніколи цього не пробачить", ‒ вважає Догерті.
На її думку, особисто для Пригожина небезпека бути знищеним є реальною, його можуть вбити у Білорусі. Але це важка дилема для Москви, оскільки Пригожин все ще "має певну підтримку, він є загрозою, незалежно від того, де перебуває".
Видання нагадує, що речник Кремля Дмитро Пєсков заявив у суботу, що не може уточнити, яку саме роль виконуватиме Євген Пригожин у Білорусі.
Майор армії США у відставці Майк Лайонс каже, що "вагнерівці" як окрема військова компанія звикли до інших і часто кращих умов, аніж військові регулярної армії РФ. Тож їхня повна асиміляція в складі армії РФ була б складною проблемою.
"Можливо, деякі відколються. Ці люди лояльні саме до Пригожина, а не до країни, не до її "місії". Я думаю, що є ще багато питань, на які зараз немає відповіді", ‒ сказав Лайонс.
У Росії засновник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин 24 червня з групою своїх прибічників захопив у Ростові штаб південного воєнного округу й заявив, що "іде на Москву".
Ввечері 24 червня Пригожин говорив із самопроголошеним президентом Білорусі Олександром Лукашенком. Після цього заявив, що розвертає колони і йде у зворотному напрямку в польові табори.
Коментарі