"Потворна битва за Бахмут добігає кінця" - Деніел ДеПетріс

Думки у виданні Newsweek наукового співробітника Defense Priorities та оглядача Chicago Tribune Деніела ДеПетріса

Бахмут був містом середнього розміру на Сході України. Там раніше мешкало близько 70 тис. жителів. Він не є надто важливим місцем. Але з літа Україна та Росія ведуть запеклі бої поблизу, і місто набуло символічного значення для воюючих сторін.

Для росіян Бахмут - найбільший приз із червня, коли їхні війська захопили Сіверськодонецьк та Лисичанськ після кількох тижнів важких бомбардувань. Для українців - втілення їхнього опору російському тиску, ще один приклад надихаючої історії Давида та Голіафа, яка класифікувала війну в умах багатьох. Президент Володимир Зеленський наголосив на важливості захисту Бахмута для Києва. Він передав бойовий прапор дислокованих у місті українських військ тодішньому спікеру Палати представників Ненсі Пелосі після свого виступу на спільному засіданні Конгресу у грудні минулого року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Адміністрація Байдена боїться можливого розпаду РФ" - експосол США Джон Гербст

Тим не менш, динаміка поля бою в цьому конкретному районі лінії фронту в 1000 км. повільно зміщується в бік Росії. Російські сили, включаючи найманців і тюремне "гарматне м'ясо", які складають ПВК "Вагнера", близькі до того, щоб оточити решту українських захисників. Тиски стають дедалі тіснішими. Єдина велика магістраль на захід знаходиться в зоні досяжності російської артилерії, що змушує українців використовувати польові дороги для поповнення запасів та евакуації поранених.

Українці відійшли зі східної частини міста. Євген Пригожин, голова ПВК "Вагнера", претендує на контроль над частинами Бахмута, що є невеликим втішним призом після місяців, коли його найманців там знищили.

Незважаючи на обіцянку Зеленського битися, скільки потрібно, здача Бахмута, швидше за все, лише питання часу. Водночас президент України не збирається просто так здавати місто.

Ми розуміємо, що після Бахмута вони можуть піти далі. Вони могли б піти на Краматорськ, на Слов'янськ. Це була б відкрита дорога для росіян після Бахмута до інших міст України, на донецькому напрямку", - сказав він, маючи на увазі російські сили.

Звісно, саме на це сподіваються росіяни. Міністр оборони РФ Сергій Шойгу, який зазнав поразки від таких прихильників жорсткої лінії, як Пригожин, упевнений, що після Бахмута оборонні рубежі України на Донбасі вичерпаються.

Проте реальність може бути зовсім іншою. Українці не сиділи весь цей час склавши руки, чекаючи, поки Росія рушить на захід. Натомість Київ витратив місяці на будівництво додаткових оборонних рубежів на захід від Бахмута, використовуючи у своїх інтересах горбисту місцевість у цьому районі. Якщо росіяни візьмуть Бахмут, вони, швидше за все, зроблять ще один наступ у напрямку Краматорська. Але такі операції обійдуться надто дорого армії, яка вже втратила 200 тис. осіб. Лише у битві за Бахмут за останні пів року могло бути вбито до 30 тис. російських військових. Якщо Росія не може кинути в м'ясорубку необмежену кількість зеків, ніхто не має вважати, що Москва здатна забрати так весь Донбас.

Війна, яка триває вже другий рік, перебуває на стадії, коли розігрується найжахливіший тип виснаження. У розпорядженні Володимира Путіна значно більше людей, і він може провести ще одну мобілізацію, якщо ситуація стане доволі відчайдушною, щоб цього вимагати. Українці не можуть конкурувати з Москвою за чисельністю. Київ втратив деякі зі своїх найкращих елітних підрозділів у перші місяці війни, і багато хто з тих, хто тепер героїчно бореться, були кинуті в бій з далеко не з ідеальною підготовкою. Заради справедливості, те саме і в більшій мірі стосується Росії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми накопичили можливості для масштабної атаки" - Ігор Романенко

Україна зазнає сильної напруги через війну, втративши 30% економіки минулого року, і важко уявити, що ситуація покращиться в міру того, як бойові дії продовжуються. Зеленський також перебуває під владою своїх зарубіжних партнерів. Деякі з видів зброї, боєприпасів та артилерійських снарядів, які потрібні Україні для майбутнього контрнаступу, на Заході стають дефіцитнішими.

Українські чиновники повинні враховувати всі ці фактори під час складання планів на найближчі дні, тижні та місяці. Саме через майбутню тривалу і безрезультатну битву на виснаження деякі військові аналітики, такі як Майкл Кофман із Центру військово-морських досліджень, запитують, чи є перебування в Бахмуті найкращим використанням ресурсів української армії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росія була, є та буде загрозою" - ексміністр оборони Латвії

Як написав Кофман після недавньої поїздки в місто наприкінці лютого: "Думаю, наполеглива оборона Бахмута досягла багато чого, витрачаючи російську живу силу та боєприпаси, але це може перешкодити успіху важливішої операції".

Кофман не самотній. Адміністрація Джо Байдена закликає Україну зберегти свою живу силу та техніку, щоб підвищити шанси на успішний контрнаступ пізніше навесні. Частково це, очевидно, має означати відмову від Бахмута, незалежно від того, наскільки емоційно виснажуючим був би такий відхід. Тактичний відхід української армії з частини зруйнованого міста через кілька днів після підтвердження свого наміру захищати його стільки, скільки потрібно, свідчить, що військове керівництво у Києві схиляється до точки зору США.

Тяжке рішення пожертвувати Бахмутом буде жахливим для морального духу України. Але, ймовірно, це правильне рішення з огляду на невизначеність майбутнього та нестачу ресурсів, з якими змушені мати справу українські лідери.

Переклад Gazeta.ua

×