"Напали на московський бізнес-центр. Шукали чоловіків для війни в Україні" – що пише світова преса

6

У великих російських містах чоловіків хапають без розбору на вулицях, щоб мобілізувати, непідготовлених кидають на фронт як гарматне м'ясо. Вони їдуть закордон, ховаються в селах, здаються в український полон чи повертаються у чорних пакетах. Як під постійним обстрілом, ризиком підриву АЕС та удару ядерною бомбою живе Запоріжжя. І сценарії поступтинської Росії. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Росія виловлює чоловіків на вулицях, щоб вони воювали в Україні", The Washington Post, США

Минулого тижня поліція та військові без попередження напали на московський бізнес-центр. Шукали чоловіків для війни в Україні. Хапали майже всіх, кого бачили. Музиканта, який репетирував. Кур'єра, який доправляв посилку. Чоловіка із сервісного агентства, сильно п'яного, років 50, інваліда. Це частина нової жорсткої фази російської війни.

У містах і населених пунктах у всій Росії чоловіки боєздатного віку ховаються, щоб не потрапити на очі працівникам комісаріатів, які їх хапають і відправляють воювати в Україну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "США та союзники готують нас до нових російських атак" – Михайло Жирохов

Поліція та військові викрадають чоловіків на вулицях і біля станцій метро. Вони ховалися у вестибюлях багатоквартирних будинків, щоб роздавати повістки. Обшукували офіси й гуртожитки, кафе й ресторани, блокуючи виходи. Затримали кілька десятків людей у московському притулку для безпритульних. Вони роблять це навмання, безсистемно.

Зазнавши величезних військових втрат і неодноразових поразок в Україні, РФ почала канібалізувати своє чоловіче населення. Жорсткі пропагандисти на державному телебаченні вимагають більше української крові й більше жертв від російських чоловіків, які, за їхніми словами, занадто звикли до м'якого життя.

Мобілізація ризикує підірвати мовчазну підтримку війни росіянами і навіть сфабриковану популярність Путіна. Може спровокувати соціальні заворушення. Особливо в Москві й Санкт-Петербурзі – великих містах, які досі майже не зачепила війна.

Понад 300 тис. чоловіків і членів їхніх сімей втекли з Росії після початку мобілізації. Влада створила мобілізаційні пункти на прикордонних переходах, щоб запобігти втечі. Багато хто хоче виїхати, побачивши агресивні рейди й перші повідомлення про загибель новобранців на війні.

 

Активіст Григорій Свердлін, який виїхав з Росії і живе в Грузії, створив організацію "Иди лесом", щоб консультувати чоловіків у Росії, як уникнути призову. Група провела консультації 2700 чоловікам за 11 днів і розповіла 60 призовникам, як здатися в Україні. За його словами, це вдалося щонайменше восьми.

"Люди напружені. Вони бояться, що їх змусять стріляти в інших. Бояться не лише за себе, а й за участь у цій несправедливій війні", – каже він.

 

24-річний Євген звільнився з роботи слюсарем і ховається на дачі в родичів далеко від Москви. Він видалив профілі в соцмережах та обірвав контакти з друзями. Проводить дні, працюючи в саду, рано лягає спати й багато дивиться YouTube.

"Я не хочу вбивати й не хочу, щоб мене вбили, тому мені потрібно залягти на дно. Але навіть тут не почуваюся в безпеці. Живемо в час, коли на вас можуть донести сусіди. Можуть зателефонувати до поліції і сказати, що в цьому будинку живе молодий хлопець, коли він має воювати з фашистами в Україні", – каже він.

Антивоєнні настрої можуть посилитись, оскільки тіла солдатів, відправлених кількома тижнями раніше, починають повертатися додому для поховання. Олексія Мартинова, 29-річного голову одного з відомств Москви, мобілізували 23 вересня і вбили 10 жовтня. Його поховали минулого тижня. П'ятеро військових із Челябінська, мобілізованих 26 і 29 вересня, убили на початку жовтня.

Товариш убитих, який вижив після українського штурму, зателефонував другу й розповів, що сталося. Згідно з розшифруванням розмови, їх не навчали. Коли він утік, всюди лежали трупи.

"Українське місто на шляху нової тотальної війни Путіна", The Atlantic, США

Шосте відчуття розбудило 66-річну Світлану Васелюк у вівторок о 5:45 ранку. Вона наділа капці, коли у її місто потрапила ракета, що струсонула будинок. Це була одна з десятків ракет, випущених Росією по Запоріжжю минулого тижня, які знищили десятки житлових будинків, історичні вулиці й важливі об'єкти інфраструктури.

Лінія фронту лише за 30 км, а АЕС, що носить назву міста, за 110 км на березі Каховського водосховища на окупованій Росією території.

 

Запорізька АЕС нещодавно втратила зовнішнє електропостачання і покладалася на дизель-генератори для підтримання безпечної роботи й керованої температури в активній зоні реактора. Чи може Путін наказати підірвати АЕС чи завдати ядерного удару по Запоріжжю, як погрожував зробити ширше проти України? Васелюк переконана, що може після вторгнення, масових поховань, безладних бомбардувань житлових районів міст.

"Боже, нехай це буде не ядерна зброя, молюся я. Тут, у Запоріжжі, ми в епіцентрі, але до ядерних бомб не готові. Нам нема де сховатися від них, немає нормальних укриттів із водою, їжею чи ліками", – каже вона.

Васелюк пережила катастрофу на ЧАЕС. "Через чотири дні після вибуху реактора 1986 року радянська влада змусила нас пройти маршем на параді 1 травня. Я гуляла з маленькою дочкою замість того, щоб сидіти вдома із зачиненими вікнами й дверима, і тепер ми обидві страждаємо від проблем зі щитоподібною залозою", – каже вона.

Але вона не хоче покидати Запоріжжя. Такий фаталізм характерний для України. Після паніки перших місяців люди не готові відмовитись від захисту своїх міст. Навіть загроза Москви застосувати ядерну зброю малої потужності не спричиняє паніки.

Завдяки гуманітарній допомозі світу українці самоорганізувалися, відремонтували інфраструктуру та зміцнили оборону. Як би погано не було, через спробу Путіна помститися за вибух Керченського мосту, Васелюк сповнена рішучості залишатися в місті.

 

Інженерка Васелюк працює над евакуацією сімей з дітьми, упаковуючи їжу для переміщених українців, які рятуються втечею з Маріуполя, Мелітополя та інших міст, зруйнованих у боях за південний схід. Кожен пакет, який вона підготувала, містить їжу, щоб люди могли вижити сім днів, ховаючись від радіації у разі ядерного удару.

Але вглибині душі вона завжди думає про долю АЄС. Запорожцям загрожує подвійна небезпека – застосування Росією тактичної ядерної зброї поблизу лінії фронту й можливий підрив електростанції нижче за течією.

 

"Наша міська влада не готує нас до ядерної катастрофи. Люди не мають інформації, як її пережити. Все, що знаю, що маємо бути всередині щонайменше три дні, а потім прикрити відкриті ділянки тіла вологою тканиною", – каже вона.

Військовий начальник міста Олег Буряк зайнятий наданням допомоги жителям, які зазнали постійних нападів. Рятувальні загони постійно працюють над визволенням постраждалих з-під завалів. Муніципальні служби ремонтують зруйновані лінії електропередач, одночасно намагаючись розв'язати проблему браку транспорту для евакуації сотень постраждалих. Оскільки Запорізька область на лінії фронту, туди постійно прибувають мирні жителі. У понеділок з окупованої території змогли втекти 365 осіб, зокрема 65 дітей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми підірвали фундамент російських сил" – Іван Ступак

Росіяни обстрілюють Запоріжжя крилатими ракетами повітряного базування, ракетами класу "повітря-земля" з літаків Су-35, іранськими дронами-камікадзе "Шахед-136" і зенітно-ракетними комплексами С-300.

"Планування хаотичного постпутинського світу", Politico, США

Поки що мало хто хоче публічно говорити про постпутинський світ, побоюючись сприйняття втручання у внутрішню політику. Але приватно західні країни й аналітики обмірковують сценарії, які можуть розвернутися, коли Путін неминуче піде, і те, як мають реагувати союзники України.

Поки що Путін контролює держапарат, а військові виконують його вбивчі накази в Україні. Але невдале вторгнення послабило позиції вдома і посилило невизначеність щодо того, хто і як візьме владу у свої руки.

Ця боротьба може стати кривавою, щойно найвища посада в Кремлі відкриється. Олександр Вершбоу, колишній високий чиновник США й НАТО, сказав, що найімовірнішим сценарієм є "плавний перехід" у нинішньому найближчому оточенні Путіна, але визнав, що повалення тиранів може спричинити заворушення.

"Можлива внутрішня нестабільність. Все сильно непередбачувано в авторитарних системах, персоналістських диктатурах", – сказав він.

Росія має найбільший у світі запас ядерної зброї, тисячі боєголовок. Кожна може завдати величезних збитків, смерті й травм населенню. Арсенал тривалий час був джерелом сили Росії на світовій арені та домінунантною частиною її глобального іміджу. Упродовж багатьох років можливість кремлівського ядерного удару домінувала у громадській думці в США та інших країнах.

 

У період невизначеності лідерства арсенал може стати омріяним символом влади. Це зосередить увагу на ядерному арсеналі російської армії, 12-му головному управлінні міністерства оборони.

Росія – найбільша країна у світі, що тягнеться на 11 часових поясів, від Кавказу до Арктики. Хоча може видатися, що Путін деспотично контролює все, є ряд російських республік зі слабшими зв'язками з Москвою, а в деяких є амбітні політичні діячі. Вакуум влади у далекій столиці може дати можливість місцевим лідерам захопити більше контролю. Москва давно боїться роздробленості.

У разі боротьби в Кремлі вся увага буде прикута до Рамзана Кадирова, жорстокого глави Чечні. Вершбоу каже, що існує "мала ймовірність" розпаду, але "за іронією долі" анексія Путіним територій в Україні "може бути наведена лідерами сепаратистів у РФ як прецедент, щоб сказати – межі тепер умовні, можна захоплювати все що можеш".

Щойно буде нова команда в Кремлі, у західних столицях розпочнуться болючі політичні дебати. Оскільки Путін піде геть, деякі лідери, особливо в Західній Європі, можуть стверджувати, що є можливість налагодити нові відносини з Москвою.

США ганебно запропонували Росії символічну кнопку "перезавантаження" на початку президентського терміну Барака Обами лише для того, щоб побачити подальше погіршення відносин. Німеччина протягом багатьох років проповідувала економічну співпрацю з Росією лише, щоб оголосити історичний поворотний момент після вторгнення в Україну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "В Росії ухилення від мобілізації сягатиме катастрофічних масштабів" – Кирило Михайлов

Неодмінно, східне крило НАТО шкодуватиме про такі ініціативи. Вони стверджують, що Росія ніколи не змінюється, і покладаються на союзників, щоб вони не відступати від наполегливішої позиції НАТО, ухваленої з початку війни. Про це вже заявив міністр оборони Польщі Маріуш Блащак.

"Росія з царем була такою ж, як Росія з генсеком Компартії, і така сама, як з Путіном як лідером. Що важливо для нас – це ізолювати її", – сказав він.

Зараз наступника Путіна немає. Але чиновники кажуть, що очікують після нього режим зі схожою ідеологією або ще екстремальніший.

Яніс Гарісонс, держсекретар Латвії, зазначив, що Путін посадив у в'язницю критиків і можливих майбутніх лідерів, як-от Олексій Навальний, і лише прихильники жорсткої лінії готові втрутитися.

"Єдині, хто його критикує, і не сидять у тюрмі, – ультраправі", – сказав Гарісонс.

"Ми не маємо ставати жертвами хунти чи якоїсь групи людей, які заявляють, що хочуть перезавантаження із Заходом, якщо все залишиться там, як і раніше", – сказав Бен Годжес, колишній командувач армії США в Європі.

Однією з основних відмінностей цього разу є те, що Європа тепер менш економічно залежить від Москви, що знижує ключовий стимул для відновлення взаємодії.

"Ми пройшли довгий шлях, щоб припинити купувати енергоносії у Росії. Це залишило б лише питання ядерної зброї, але це буде турбота американців", – сказав високий дипломат ЄС.

Ще один сигнал, на який можуть звернути увагу західні лідери, чи співпрацює наступник Путіна з міжнародними організаціями, які прагнуть розслідувати російські військові злочини в Україні. Така можливість видається малоймовірною.

"Лише налаштована на співпрацю Росія не загрожуватиме Європі", – заявив глава МЗС Чехії Ян Ліпавскі.

×