Європа змушена дискутувати про обов'язковий призов до армії

Набирати рекрутів, перевіряти боєготовність армій та відмовлятися від багатолітнього пацифізму - такі завдання виникли перед європейськими країнами. Про це пише оглядач Bloomberg Лайонель Лоран.

"Усі французи - солдати і повинні захищати батьківщину". Таким був закон XVIII сторіччя, який зробив військову службу у Франції обов'язковою, аж до того часу поки під кінець холодної війни зрештою не опинився у підручниках з історії.

Ніхто у Франції, кому менше 45 років, не був в армії примусово і не брав у руки зброю, включаючи президента Еммануеля Макрона.

Проте повернення війни на поріг Європи означає, що Франція - одна з країн, які з тривогою спостерігають за українським фронтом і обговорюють, чи не пора повернути старий спосіб призову чи обов'язкової військової служби. Та зараз слід планувати, а не панікувати.

У тих, хто географічно ближче до Росії, менше дискусій. Цього тижня Україна знизила призовний вік з 27 до 25 років, бо намагається поповнити лави своєї армії боєздатною молоддю. Данія поширила строкову військову службу на жінок і збільшила її тривалість. Норвегія наслідує цей приклад. Новий член НАТО Швеція повернула призов у 2018 році.

Велика Британія обговорює "громадянську армію" замість непопулярної схеми призову. У Франції Макрон просуває "громадянське переозброєння" з акцентом на покращення національної єдності. Німеччина, яка стикається з величезною проблемою відходу від десятиліть пацифізму, розглядає перспективу повернення військової служби після того, як від неї відмовилися у 2011 році.

Ймовірність війни змушує уряди країн порушувати тему, яка часто була табуйована. Те, що офіційні особи в НАТО називають "очікуванням несподіваного", змусило їх переглядати свою спроможність воювати в більш небезпечному світі.

Дві взаємопов'язані тривоги постійно повертаються. Перша – демографічна. На Старому континенті середній вік приблизно 42 роки, а рівень народжуваності постійно падає. Демографія, можливо, не вирок, але у війні високої інтенсивності вона має велике значення. Україна не має іншого виходу, окрім як мобілізувати тих, кому більше 20 років. Цю меншу та ціннішу частину свого населення. Є тривожні сигнали, що середній вік в українській армії понад 40 років.

Військові у Європі намагаються залучити молодь до кар'єри, яка, здається, сповнена перешкод і обмежень, а також має невелику кількість пільг і стимулів. Подумайте про її секретність, заборону вести соцмережі, багато часу поза домом. За останні п'ять років армія Великої Британії не змогла досягти цільових показників набору в усіх навчальних центрах. Франція теж не досягла цілей минулого року приблизно на 2000 осіб.

Результат не дуже втішний. Жан-Домінік Мерше, автор книги "Чи готові ми до війни?" каже, що нинішня французька армія може утримувати лінію фронту завдовжки не більше 80 км, порівняно з українським фронтом приблизно в 1000 км.

Американський військовий стратег Едвард Люттвак пише у The Telegraph, що європейські політичні та культурні реалії означають, що якби завтра на війну проти Росії довелося відправити війська, то лише дуже невеликі спеціальні підрозділи будуть мати бажання і змогу воювати. Уряди все менше нарікають на те, що варто зробити військовий призов обов'язковим.

Хоча дискусія актуальна, європейські країни мають визнати, що повернення до мислення загальної мобілізації має межі. Навіть в Україні, де скрута, сотні тисяч чоловіків призовного віку втекли з країни, щоб уникнути служби в армії. Замість типових звинувачень сучасної молоді, що вона слабка та розпещена, опитування показують, що люди до 40 років, які б відмовилися воювати в такій країні як Велика Британія, можуть бути розчаровані роками несправедливих війн.

Замість того, щоб вважати, що всі варіанти добровільного призову вичерпано, ми могли б бути більш креативними. Опитування показують підтримку збройних сил загалом. У світі, де загрози національній безпеці тепер існують у цифрових хмарах та життєво важливій підводній інфраструктурі, як-от підводні кабелі, ще можна зробити дещо більше у сфері оборони.

Наприклад, у сфері штучного інтелекту і кібервійни можна наймати нових працівників із приватного сектору. Нову військову ініціативу розвитку штучного інтелекту у Франції очолює колишній експерт компанії Alphabet Inc. Такі люди також мають перевагу в залученні свіжих ідей і нових талантів.

А там, де добровільні стимули на ринку праці недієві, то для військової кар'єри можна відродити частково обов'язкову військову службу, метою якої буде навчання резервістів. Їх будуть тренувати неповний робочий день. Франція інвестує в таку модель, щоб компенсувати прогалини у наповненні армії, прагнучи подвоїти кількість резервістів до 80 тис до 2030 року та розширити вікові межі призову.

Український меседж в тому, що обороноздатність Європи - необхідність, а не розкіш. Але боротьба за серця і уми ще потребує зусиль.

×