Як сумніви Заходу підривають військові зусилля України

Думки у виданні The Washington Post оглядача Лі Хокстадера

Коли у 2018 році Керченський міст, що з'єднує Росію з Кримом, відкрили для руху, медіа Володимира Путіна назвали його "будівельним проєктом століття". Коштуючи близько $8 млрд, міст завдовжки 20 км втілив у бетоні та сталі століття геополітичних мрій Росії та власний неоімперський проєкт Путіна. Російський диктатор, який проштовхнув його будівництво, попри величезні інженерні проблеми, проїхав по ньому на самоскиді та оголосив про "чудовий результат".

Те, що культовий міст все ще стоїть, само по собі примітно, бо союзники України мають зброю, щоб скинути його в Керченську протоку, яка приблизно на 30 м нижче. Те, що вони не надали цю зброю Україні, відображає фундаментальний розрив у насиченому кров'ю змаганні волі між Путіним і Заходом.

Попри веселі розмови у Вашингтоні та європейських столицях про стратегічну поразку, якої Москва зазнала внаслідок її руйнівного вторгнення, реальність така, що Путін відчуває, що перемога в межах досяжності, згідно з його визначенням.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ізраїль може стати моделлю для України" - посол Михайло Бродський

Він переоснастив російську економіку, щоб підтримувати війну нескінченно довго, впевнений, що терпіння Заходу закінчується. Цього року на оборону піде третина російського бюджету, що майже втричі перевищує частку бюджету США. Цього року військові витрати Кремля мають досягти 6% російського ВВП, що більш ніж удвічі перевищує частку, яку планує більшість країн НАТО.

Натомість Вашингтон і його європейські союзники, здається, виснажені своїми зусиллями захистити Україну, оскільки десятки мільярдів доларів подальшої допомоги наразі заблоковані республіканцями в Конгресі та угорським лідером Віктором Орбаном у ЄС. Якими б не були власні військові помилки України, беззаперечно, Захід міг і мав зробити більше та швидше, щоб підготувати Київ до його багатомісячного контрнаступу, який розпочався в червні 2023 року. Натомість Захід засумнівався, і поштовх України згас, коли осінь змінилася зимою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні пропонують ізраїльський аналог гарантій безпеки"- Павло Клімкін

Це змінило імпульс на полі бою, змусивши київські війська сісти до оборони, поки Росія наповнює небо снарядами, націленими на українські міста та інфраструктуру. За п'ять днів на межі нового року Росія скерувала понад 500 ракет і дронів по цілях по Україні. За даними ООН, внаслідок обстрілу загинули щонайменше 90 мирних жителів і понад 400 отримали поранення.

Речник німецького уряду засудив атаки як військові злочини. Але Берлін показав яскравий приклад хитрості Заходу у своїй відмові дати Україні саме ту зброю, яка могла б зруйнувати Керченський міст - німецьку ракету Taurus.

Інші західні ракети, надані Україні США, Великою Британією та Францією, можуть пробити діри в мосту. Taurus – ракета, що низько літає, дуже точна і здатна проникати в ціль перед тим, як зірватися. Вона могла би повністю її знищити.

Це зробило б подвійну автомобільно-залізничну частини мосту непридатною для постачання російських військ у Криму. Дорогу, яку Москва використовує як шлях для атак на Україну. Й хоча жодна окрема зброя чи атака не переломить хід війни, знищення мосту відішле гучне символічне повідомлення Кремлю та росіянам, які підтримували його будівництво, що ціна агресії Путіна на Україні продовжить боляче зростати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні

Небажання канцлера Німеччини Олафа Шольца відправити Taurus в Україну - мікрокосмос амбівалентності та самовдоволення Заходу.

З одного боку, Шольц, приголомшений повномасштабним вторгненням Москви майже два роки тому, спонукав Німеччину до стратегічного розвороту після десятиліть беззаперечної впевненості, що Європа не зіткнеться більше зі стратегічною загрозою безпеці. Після США Німеччина надіслала більше коштів і матеріальних засобів, ніж будь-яка інша країна, щоб допомогти Києву пережити напад Росії.

З іншого боку, Шольц дотримувався свого твердого "ні" щодо Taurus навіть після того, як президент Джо Байден, після місяців опору, відправив американські крилаті ракети, відомі як ATACMS, в Україну минулої осені. Німецькі чиновники пропонують різні пояснення – юридичні й технічні щодо позиції канцлера. Але справжня причина проста - страх.

ЗМІ повідомляють, що Шольц стурбований, що Україна може використати Taurus, радіус дії яких близько 500 км, для атак на російську територію. Ще він стурбований, що Путін розцінить доставку ракет Києву як провокацію. А ще канцлер боїться, що це може спровокувати ескалацію.

Проте Україна переважно дотримується умов своїх союзників не використовувати західну зброю для ураження цілей всередині Росії. Попередні побоювання, що конкретні поставки зброї спровокують Путіна, виявилися безпідставними. У кампанії випаленої землі, яка вже знищила десятки українських міст, як би взагалі виглядала російська ескалація? Використання Кремлем ядерної зброї завжди виглядало малоймовірним. Навіть глава Китаю Сі Цзіньпін застеріг Путіна від цього.

Страх – їдкий. Він підриває рішучість союзників повернути захоплену Путіним землю. Своїми ваганнями та сумнівами Захід показав слабкість російському тирану. Це більше, ніж відправка будь-якої ракети в Україну, є найвірнішою провокацією і реальною небезпекою.

Переклад Gazeta.ua

×