"Як довга холодна зима може послабити підтримку України Заходом" – Джошуа Хумінскі

Думки у виданні The Hill директора Центру розвідки та глобальних відносин Майка Роджерса в Центрі вивчення президентства та Конгресу Джошуа Хумінські

24 серпня – день, коли Верховна Рада України проголосувала за вихід із СРСР 1991 року. Цей День Незалежності також відзначив півроку з початку вторгнення Росії. Конфлікт далекий від завершення, та її результат трохи більше зрозумілий, ніж на початку війни.

І Росія, і Україна зазнали тяжких втрат, причому показники першої виявилися набагато гіршими, ніж очікувалося, а другої, за широкої підтримки Заходу, набагато перевершили очікування. Підтримка Заходу має вирішальне значення для стійкої оборони Києва та потенційних контрнаступів у майбутньому і цілком може стати наріжним каменем довгострокових перспектив України.

У нинішньому вигляді ні Росія, ні Україна не є здатними здобути вирішальну перемогу на полі бою. Жодна сторона наразі не може створити сприятливі умови для початку переговорів з сильної позиції. Таким чином, найімовірнішим найближчим результатом є те, що війна в Україні зупиниться, але не закінчиться.

Це ключова та важлива відмінність. Легкість, з якою слово "перемога" використовують в популярних дискусіях, затемнює той факт, що малоймовірний будь-який результат на оперативному чи стратегічному рівні, принаймні, доки Росія готова проливати чимало крові та грошей для досягнення своєї мети. І доки Україна не бажає відмовлятися від своєї незалежності.

На оперативному рівні і Москва, і Київ наближаються до стану виснаження. З настанням зими очікується, що обидві сторони продовжуватимуть битися, але робитимуть це з оборонної позиції, прагнутимуть переозброїтися та перегрупуватись, перш ніж відновити бої навесні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Війна з Росією триватиме десятиліттями. Маємо бути готовими" – Олександр Хара

Тут найважливішою проблемою, окрім західних поставок та єдності, стануть, безперечно, люди. Необхідність вивести українських військових з лінії фронту, забезпечити їм відпочинок, навчити та відправити знову на фронт – нагальне питання для Сполученого Королівства та його інструкторів й інших. Захід може надати всю допомогу у світі, але не може створити більше українців.

На політичному і стратегічному рівні Росія за Путіна навряд чи відмовиться від своїх поглядів на те, що Україна нерозривно пов'язана з РФ. Київ, зі своєї сторони, не відмовиться і не повинен, від своєї політичної та територіальної незалежності. Нездоланна сила росіян зустрічається з непорушною українською міцністю.

Підтримка європейської та союзницької єдності в таких умовах стає дедалі важчою через безліч взаємопов'язаних факторів. Кожна сторона, здається, має різне визначення результату, який би задовольняв. Для США та Великої Британії мета – це те, що Київ визначає сам для себе. Для країн Балтії, які давно попереджають про територіальні амбіції РФ, прийнятним є не що інше, як катастрофічна поразка Москви. Хоч би як вона виглядала на практиці. Франція та Німеччина прагнуть вирішити ситуацію швидко та дипломатичним шляхом. Вони більш схильні уникати принизливої поразки для Путіна та Росії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Неймовірні втрати росіян послаблюватимуть Росію, робитимуть її поступливішою" – Стівен Бланк

Це ще до того, як з'являться індивідуальні складнощі та динаміка. Хоча ще зарано говорити, як зима проявить себе в Європі. Якщо вона виявиться холодною та суворою, тиск, щоб відновити використання російської енергії може стати значним.

У Німеччині внаслідок енергетичного відокремлення від Москви економічна рецесія. Готовність Берліна терпіти такий економічний біль у час, коли він уже скептично ставиться до підтримки України Заходом, може виявитися дедалі нижчою. Вересневі вибори в Італії можуть стати приводом для змін у Європі.

Туреччина намагається показати себе своєрідною нейтральною стороною. Вона домагається дипломатичного вирішення і підтримує відносини з Росією, можливо, допомагаючи Москві ухилятися від санкцій, одночасно постачаючи Києву зброю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ситуація в Херсоні – головна інтрига військового протистояння між Росією та Україною" – Сергій Згурець

У США майбутні проміжні вибори можуть призвести до зміни політичної влади в Конгресі. У разі перемоги республіканці-скептики можуть зменшити підтримку Києва. Це передбачає ширше політичне зрушення напередодні президентських виборів 2024 року.

Не менш важливо, якщо війна дійсно припиниться, але не закінчиться, наскільки стійкою буде західна єдність? Якщо конфлікт набуде такого ж вигляду, як після анексії Криму та Донбасу 2014 року, то наскільки Захід буде готовий продовжувати постачати зброю і боєприпаси? Підтримка цієї довгострокової єдності виявиться складною з огляду на внутрішню динаміку національних держав, а також "заморожений" характер війни.

Деякі аналітики підозрюють, що саме цього Путін і прагне – якнайдовше затягувати конфлікт, щоб створювати і використовувати проломи в підтримці Заходом України.

Чим довше триватиме війна, чим більшою буде її політична і економічна ціна, а також поява інших, більш нагальних проблем, тим більша ймовірність, що Росія досягне своєї мети. Як би вона не змінювала її визначення перед українським натиском, незалежно від ціни перемоги. Справді, Москва недавно виключила можливість укладання мирної угоди, яка поклала б край війні.

У всякому разі, ці тенденції мають стимулювати активніші розмови про цілі Заходу в підтримці України та про те, яким може бути прийнятний результат. Це не питання "виграшу" чи "перемоги" України, а питання, який у військовому сенсі політично прийнятний результат для Києва і Заходу. Нескінченна війна, безперечно, призведе до послаблення західної підтримки, особливо коли виникнуть інші фактори тиску.

Управління очікуваннями на політичному рівні передує управлінню суспільними очікуваннями в країнах, які надають критично важливу підтримку Україні.

Це ще важливіше, оскільки конфлікт вже триває поза діапазоном уваги більшості громадян і політиків. Чи готовий Захід продовжувати підтримувати Україну протягом наступних восьми чи більше років?

Переклад Gazeta.ua

×