"Я чув крики людей, бачив плями крові" - 16-річний українець розповів про 90-денний російський полон

Стаття у британській The Guardian

16-річний український хлопець розповів, як був у заручниках у російських солдатів протягом 90 днів. Як чув, що в сусідній камері катують інших в'язнів.

Владислава Буряка розлучили з сім'єю 8 квітня на блокпосту під час спроби втечі з Мелітополя. Його звільнили після багатомісячних переговорів між його батьком, місцевим українським чиновником Олегом та російськими солдатами, які хотіли обміняти Владислава на особу, цікаву для російських військових.

Яскрава розповідь Владислава про полон - опис насильницьких допитів з побиттями підтверджує інші повідомлення про жорстоку поведінку російських і проросійських сил із затриманими.

Це одна із приблизно 500 справ про цивільних заручників, інформацію про які зібрав "Центр громадянських свобод" в Україні. Організація каже, що загальна кількість заручників, ймовірно, набагато більша.

"Ми виїхали з Мелітополя до Запоріжжя о 9 ранку. Об 11 годині нас зупинили на блокпосту, де російські військові почали перевірку документів. Мене запитали, чи знімав блокпост. Зажадали віддати телефон. Згодом знайшли відео з українського каналу в Telegram, на якому російські солдати кажуть, що не хочуть воювати. Це їх розлютило, і солдат з автоматом направив його на мене та сказав, що мені треба йти за ним. Відвів мене до намету, де вони "фільтрували" людей. Саме тоді вони дізналися, що я син місцевого чиновника і цінний як заручник", - каже хлопець, сидячи поряд із батьком.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путін налаштований на тривалий бій" – Лайонель Барбер

Владислав сказав, що його доставили до місця, яке використовували як в'язницю у Василівці, де його тримали понад 40 днів у одиночній камері. А потім перевели до готелю в останній місяць ув'язнення.

"Вони змушували мене мити підлогу в кімнаті, яку використовували для допитів, прибирати кімнати офіцерів та викидати сміття. Камера, в якій мене тримали, була за кілька метрів від того місця, де вели допити. Я чув крики людей. А коли прибирав кімнату, бачив плями крові. Оскільки міг пересуватися, коли прибирав камери, я іноді мав можливість бачити, що діється з людьми. Іноді вони могли поговорити зі мною протягом хвилини чи близько того, коли охоронці не дивилися", - каже він.

Владислав так описав кімнату, де відбувалися допити: "Там стояв металевий стіл та два стільці. Один призначався для допитуваного, а другий для людини, яка робить запис. Були плями крові та промоклі бинти. Я теж міг чути допит принаймні тричі на тиждень. "У вас є зброя? Хто ще має зброю?!" Вони кричали. Люди, яких катували, кричали дуже голосно. Людей били та катували електрошоком. Якщо хтось щось не говорив, тортури тривали, іноді по кілька годин".

"Я потім бачив людей, і їхні обличчя у синцях. Я дуже боявся, що мене теж поб'ють. Намагався тримати себе безпристрасним. Ніхто так і не сказав, чому мене тримають. Але я здогадався, що мене хочуть обміняти", - каже він.

Поки Владислав був під вартою, його батько вів переговори з росіянами, щоб добитися визволення сина.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Серійний вбивця Путін здатний досягти задоволення лише через насильство" - Петр Пойман

"Вперше мені подзвонили наступного дня після того, як Владислава забрали, 9 квітня. Мені сказали: "У мене ваш син. Мені треба обміняти його на одну особу". Зрозумів, він заручник. Але я також розумів, що він цінний. Тому, мабуть, не збираються йому шкодити. Я не міг з ними сперечатися та говорити – він же дитина! Не було місця для дебатів. До 4 липня дали зрозуміти, що він може бути звільнений, якщо того чоловіка звільнять. За всі 90 днів мені вдалося поговорити з Владиславом шість разів, і ми знали, що росіяни нас слухають", - каже Олег.

Розповідь сім'ї підтверджує інші повідомлення про тортури. Зокрема, звіт ОБСЄ, де йдеться, що є достовірні докази злочинів проти людяності, скоєних російськими військами в Україні. Зокрема, "сліди тортур і жорстокої поведінки на трупах убитих цивільних… демонструють зневагу до принципів гуманності, яким має керуватися застосування міжнародного гуманітарного права".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "На підтримку України можуть вплинути три чинники" - що пише про нас світова преса

У звіті ОБСЄ додано: "Деякі з найбільш серйозних порушень включають цілеспрямовані вбивства цивільних, зокрема журналістів, правозахисників чи місцевих мерів. Незаконні затримання, викрадення та насильницькі зникнення таких осіб. Масові депортації мирних жителів України до Росії, різні форми жорстокої поведінки. Зокрема, тортури, які застосовуються до затриманих цивільних і військовополонених. Недотримання гарантій справедливого суду. Винесення смертних вироків".

У звіті також задокументовано "серії камер тортур, розділених бетонними стінами" у літньому таборі в Бучі під Києвом. Включаючи кімнату, яка, як стверджується, використовувалася для страт, з кульовими отворами у стінах. В іншій кімнаті, за словами експертів, були сліди тортур. Там знайшли п'ятеро мертвих чоловіків, "покритих опіками, синцями та рваними ранами".

Переклад Gazeta.ua

×