2023 рік показує, що економічне зростання не завжди породжує мир

Думка у британському діловому виданні The Financial Times оглядача Адама Туза

Це був рік жахливих конфліктів і насильства. Війна в Україні, ризик зіткнення супердержав у Південно-Китайському морі та спалах насильства в Палестині та Ізраїлі утворюють жахливу картину. На кожній із цих арен мир, який настав після закінчення холодної війни, зараз опинився під питанням.

За цим зростанням міжнародної напруженості західним аналітикам спокусливо побачити дію "осі зла". Напад Володимира Путіна на Україну відбувся після жорстоких набігів російських військ на Сирію та Лівію. Росія тісно пов'язана з Іраном, який є головним спонсором терористів як у ХАМАС, так і в "Хезболлі". Китай - головний покупець нафтового експорту Ірану, який перебуває під санкціями, а також партнером, який дозволяє Росії уникати західних санкцій.

Але крім підступів цієї антизахідної коаліції, ми повинні запитати себе, чому кордони колишнього СРСР, Близького Сходу та Східної Азії вразливі до дестабілізації саме таким чином. Спільним для них є те, що після холодної війни вони були місцем зусиль, спрямованих на встановлення миру не на туманних принципах "міжнародного порядку, заснованого на правилах", а на чомусь більш істотному – економічній взаємодії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ізраїль може стати моделлю для України" - посол Михайло Бродський

Починаючи з 1990-х, "перетворення через торгівлю" було максимою політиків на Заході. В умовах Вашингтонського консенсусу та військового домінування Америки існувала впевнена віра в те, що геополітика або не має значення, або буде приборкана економічним розвитком. На піку, у 2021 році, обсяг прямих іноземних інвестицій у Росію досяг $500 млрд. Адміністрації Білла Клінтона, Джорджа Буша та Барака Обами намагалися зробити Пекін "відповідальною зацікавленою стороною". Тим часом колишній прем'єр-міністр Ізраїлю Шимон Перес рекламував бачення "нового Близького Сходу", в якому запеклі розбіжності вилікують, як це було свого часу в Європі, економічним зростанням і взаємозалежністю.

Це не була чиста ілюзія. Глобальна торгівля об'єднала важливі частини економіки США та Китаю в єдине ціле. У Росії вестернізація змінила життя мільйонів людей. На Близькому Сході нова, орієнтована на Захід, еліта змінила регіональну політику. Ізраїль став нагадувати щось середнє між Брукліном і Кремнієвою долиною. Його економічне зростання було дуже привабливим. Угоди Авраама, реалізація економічного миру між Ізраїлем та ОАЕ, це підтверджували.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні пропонують ізраїльський аналог гарантій безпеки"- Павло Клімкін

Але бачення "торговий пакт" завжди був сприйнятливим до політичного насильства. На Близькому Сході боротьба Ізраїлю з другою інтифадою посіяла зерна радикалізації в ХАМАС і вилилася в руйнівну війну Вашингтону з тероризмом. Росія заявила про свою рішучість чинити насильницький опір будь-якому подальшому поширенню західного впливу своєю каральною кампанією проти Грузії в серпні 2008 року. Під керівництвом Сі Цзіньпіна Китай зробив абсолютно новий акцент на Народно-визвольній армії КНР як центрі внутрішньої та зовнішньої сили.

І справа не лише в тому, що військові сили кидають виклик формулі економічного миру. Сама економіка не нейтральна. Зростання забезпечило суперників у багатьох конфліктних регіонах ресурсами. Російський бізнес з експорту енергоресурсів продовжує живити її військову машину, навіть якщо Захід конфіскує сотні мільярдів їхніх резервів. Китай настільки глибоко взаємопов'язаний, що застосовувати санкції проти нього небезпечно, бо його економічне зростання означає, що йому навряд чи вдасться уникнути переростання у військову наддержаву. В Ізраїлі основним елементом великої стратегії прем'єра Біньяміна Нетаньяху було зробити країну невразливою для зовнішнього тиску шляхом зміцнення її експортної потужності та створення величезних валютних резервів. Не буде більше повернення до вихідної точки 1970-1980-х.

Отже, економічне зростання породжує не мир, а засоби для суперництва. Тим часом економічна слабкість породжує вразливість. Збентеження Заходу під час фінансової кризи 2008 року підбадьорило Китай. Саме катастрофічна економічна ситуація в Україні стала причиною шаленої боротьби Києва між Брюсселем і Москвою в 2013 році, що призвело до кризи на Майдані та вторгнення Росії. На Близькому Сході економічна крихкість і відсталість у розвитку Палестини позбавили сенсу рішення про створення двох держав і розчистили шлях для того, щоб Сектор Гази, давній центр регіональної торгівлі, був зведений до зони вільного вогню.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні

Помилка полягала не в тому, що ми вірили, що економічний взаємозв'язок породжує реальні соціальні, економічні та політичні зміни. Це сталося. Помилкою було уявити, що ця трансформація є одностороннім процесом, який автоматично забезпечить мир і порядок. А тим паче, що цей новий порядок буде до вподоби Заходу. Це був спрощений урок, нібито вивчений холодною війною 1980-х, який наш досвід у 2023 році мав нарешті переглянути.

Переклад Gazeta.ua

×