Щонеділі в парку біля вінницького Будинку офіцерів збираються колекціонери антикваріату. Раніше приходили на подвір'я краєзнавчого музею.
— Нас із музею вигнали, бо на першому поверсі провалився підвал. Кажуть, там скарби зариті. То ремонт роблять, — говорить кремезний чоловік років 35. Виставив колекцію cтаровинних царських монет. Називатися та фотографуватися не хоче. — Я працюю в очєнь серйозній організації. Не треба, щоб мене бачили в такому місці. Знаєте, що таке налогова? А люди можуть прийти, подивитися, а потім прослідкувати і обікрасти.
До вінницького клубу колекціонерів входить 334 учасники. Жінок серед них немає.
— Це не просто зустріч колекціонерів, а біржа, — каже Віталій Глінчевський. Він голова клубу, працює в обласному краєзнавчому музеї. — Тут можна обмінятися. Якщо обмін не получається, йде купівля-продаж. Колекціонери забезпечують схоронність культурної спадщини. Ми зберігаємо те, що знищується. Багато членів нашого клубу є експертами антикварних цінностей, їх запрошують до краєзнавчого музею оцінювати старожитності.
Колекціонери виклали свої цінності на дерев'яних лавках, на сходах заднього входу Будинку офіцерів.
— У мене вдома лишилося багато купюр від дєда, — каже боніст 45-річний Ярослав Клебанівський. 23 роки колекціонує паперові гроші. Працює викладачем фізкультури у Вінницькому аграрному університеті. — Тоді люди збирали гроші та облігації, чекали, шо власть вернеться. Я вирішив доповнювати запаси. Коли шукаєш стару купюру — гориш, найшов — остиг. Але це краще вкладання коштів, як під долари чи євро. Бо колекцію завжди можна продати вигідно іншому колекціонерові.
Ордени часів Радянського Союзу не можна збирати. Тому чоловіки, що мають такі колекції, відвертаються від фотоапарата.
— Колекціонери не люблять світитися. У нас були випадки, що бандіти висліджували та обкрадали наших, — каже 74-річний Іван Васильович. Він 40 років колекціонує військові знаки. — Я вже закінчив збирати. А внук не хоче цим займатися. Він — програміст. Я його з 4 років привчав до колекціонування. Зараз йому 26, каже: "Дєд, здавай куди хочеш цю колекцію, я нею займатися не буду". У мене є морські, авіаційні знаки. Коштують до декількох тисяч доларів. Найдорожчі я вже продав.
Під деревом розмовляють двоє:
— Ніхто не хоче шось купляти. Врємя зараз не ахті, — каже один.
— Це затішья. Восени знову будуть скупляти ввесь хлам, — відказує інший. — Зараз усі сім'ями на моря подалися, то яка жінка дасть чоловіку тратити гроші на себе?
2 
1
Коментарі