Цій фотографії понад 100 років. На ній — священик із села Соболівка Теплицького району Авксентій Борачук із дружиною Ксенією та донькою Вірою. Зліва сидить рідний брат Ксенії, він був лікарем. Фотографувалися в Соболівці. Тоді це було велике єврейське містечко.
— Це мої рідні бабуся з дідусем, — розповідає Галина Торохтій, 80 років. Вона живе в Соболівці. — На жаль, уже не помню, як звали маминого брата, що на фотографії. Надзвичайні були люди. І не тому, що мої, рідні. Бабця Ксеня з заможної сім"ї з села Зарванці під Вінницею. Коріння діда — з Вінниці. Він був не простим сільським батюшкою. Добре знав медицину. Міг вилікувати навіть епілепсію. Був дуже гарний, мав чудовий голос. До всіх, навіть до маленьких дітей, звертався на "ви".
Навчався Авксентій Борачук у Московському вчительському інституті. З останнього курсу перейшов у семінарію. Кар"єру духівника розпочав у селі Войтовці Брацлавського округу на Вінниччині. Про його успіхи свідчить грамота 1 м на 80 см від єпископа Подольського і Брацлавського.
— Ця грамота, написана старослов"янською мовою, — найдорожча пам"ятка про мого діда, — зауважує жінка.
Отця Авксентія згодом перевели в сусідню Соболівку. На той час сім"я мала чотирьох дітей.
— 30-ті роки були особливо важкими, — зітхає Торохтій. — Дідуся постійно арештовували, забирали в тюрму, а храм закривали. 27 липня 1937 року його в черговий раз арештували у хаті, де він хрестив дитину. А через місяць розстріляли.
1943 року німці дозволили розкопати могили жертв масових розстрілів. Там покоїлися тисячі трупів репресованих. Віра з донькою Галиною впізнали кожух батька і дідуся.
3 
1
Коментарі