Двоє вінничан потрапили до рейтингу найбагатших людей України, за версією журналу "Фокус". Найбільше заробили Петро й Олексій Порошенки — 9,5 млрд грн. Цього року Петро Порошенко планує відкрити у Вінниці нову кондитерську фабрику на 2,5 тис. робочих місць.
Володимир Продивус є власником компанії "Мостобуд". За минулий рік вона отримала прибуток 231,2 млн грн.
"Газета по-українськи" довідалася, як вінницькі мільйонери розвивали свій бізнес та які поради дають тим, хто хоче досягти подібних результатів.
Олексій ПОРОШЕНКО, 75 років. Генеральний директор товариства "Укрпромінвест". Має звання "Герой України". На Вінниччині володіє Крижопільським, Гайсинським і Погребищинським цукровими заводами. Є власником підприємств "Поділля" і "Зоря Поділля". Обробляє 108 тис. га землі, має молочні- та свиноферми.
— Свій перший мільйон я заробив на початку незалежності України. Чим більше маєш, тим більше працюєш. У мене немає вихідних, п'ять років не був у відпустці. Але стомленим не почуваюся. Навпаки, маю сили постійно працювати, — зауважує. — Для бізнесменів-початківців порадив би серйозно зважувати кожен крок. До всіх проблем підходити з розумом, брати до уваги рекомендації відомих людей та переймати досвід інших спеціалістів. Обов'язково вчитися. Людина без вищої освіти якась недороблена, бо у вузі розширяють кругозір, навчають баченню економіки. Випускники вузів уміють прогнозувати економіку на три–п'ять років уперед.
Олексій Порошенко прокидається о четвертій ранку. О восьмій вже на полі. Живе сам у Києві в трикімнатній квартирі. Син Михайло помер 1997-го, дружина Євгенія Сергіївна — 2004 року. Їздить щодня до Вінницької області на машині "Бентлі" з водієм.
— Сьогодні мати бізнес не дуже важко. Але розраховувати треба тільки на власні сили. Бо держава не підтримує, а навпаки. Раніше за кожну голову худоби давали 3 тисячі гривень. Зараз — нічого. 20 мільярдів гривень цього року зняли із сільгоспвиробників. Сказали, що це пошліна на експорт.
Микола ЮРЧИШИН, 46 років, Хмільник. Має спільний бізнес із братом Петром. Володіють підприємством "Візит". Статки близько 8 млн грн. Микола — депутат Вінницької обласної ради, Петро, 53 роки — депутат Хмільницької райради.
— У нас сімейний бізнес, займаємося зерном. Маємо ферми з вирощування свиней, корів, — каже Микола Васильович. — Будуємо в Хмільнику два санаторії "Візит" і "Радон", відновлюємо роботу молокозаводу.
Брати володіють мережею продуктових магазинів та рестораном "Візит". На підприємстві Юрчишиних працюють 300 людей. Середня зарплата 1,7 тис. грн.
— Усе почалося з підприємства "Експеримент" у селі Томашпіль, що продавало будівельні матеріали. Багато працювали, потім створили своє підприємство "Візит". Молодим бізнесменам радив би ставити ціль і йти до її виконання. Перші роки без вихідних, без відпочинку, доки фірма не почне приносити прибутки. Цього року всі свої доходи вкладаємо в будівництво санаторіїв, на відпочинку не були. Не вкладаю гроші у виробництво, бо невигідно брати кредити. Весь прибуток з'їдатиме інфляція.
Юрчишиних називають першими меценатами у Хмільнику. Цього року за їхні кошти відремонтували і закупили нові парти в усі чотири школи міста, допомагають облаштовувати території біля храмів. Зараз будують фонтани біля церков. Торік обоє стали переможцями конкурсу "Людина десятиріччя", який проходив в Хмільнику.
Живуть у новому мікрорайоні на вулиці Козицького, там є вихід до річки Південний Буг. Мають великі двоповерхові будинки. У Миколи Васильовича будинок з ліфтом. Їздять на автомобілях "Лексус". Торік в Петра Васильовича народився онук. Микола Васильович — розлучений.
Василь ОТКИДАЧ, 55 років, Вінниця. Власник фірми "АБС-Цитрус", має торгові ринки, оптові бази та виробництво мінеральних вод "Аква-віта". Володіє базою відпочинку "Вінниця" у Миколаївській області. Статки три роки тому налічували близько 16 млн грн. Скільки заробляє сьогодні — не каже.
— Моє підприємство розкрутилося 10 років тому, коли не було конкуренції. Тоді став на ноги. Не вважаю себе мільйонером. Це підприємство принесло мільйонний прибуток. А зараз бізнес попав під світову кризу і доходи зменшилися наполовину. На виживанні зараз, але спасибі Богу претензій до життя нема.
Із дружиною Інною виховують чотирьох дітей — 16-річного Ярослава, 12-річну Вікторію, 9-річного Данила та 3-річного Євгена. Має авто "Мерседес LG350".
— А починав із мотоцикла та "москвича". Якщо раніше хотів їхати відпочивати за кордон, то зараз лише біля сім'ї. У дітей вкладаю до 70 відсотків доходів. Не бажаю їм стати бізнесменами. В наш час виживають тільки божевільні.
Бізнесменам-початківцям радить починати працювати різноробами.
— Та хоча б вантажником і дійти до менеджера чи керівника. На цій стадії розумієш, чи воно твоє, чи ні. Я починав приймальником посуди і часовим майстром. Із 13 років на консервному заводі ремонтував ящики. Життя мене загартувало, бо виріс без батька. В дитинстві тої одежі, їжі не вистачало. 20 копійок мама в школу давала.
Каже, вищу освіту мати не обов'язково.
— Ти май хоч вісім дипломів, а мільйонером не станеш, бо в інституті цього не вчать. Треба бути комунікабельним і ніколи не жаліти грошей. Вони не повинні лежати. Їх я завжди вкладаю, щоб приносили прибуток.
Микола КУЧЕР, 52 роки, Ладижин. Директор підприємства "Зернопродукт МХП", що належить компанії "Миронівський "Хлібопродукт". Торік отримало прибуток 72,3 млн грн. Зараз "Зернопродукт" обробляє понад 120 тис. га землі.
— Я працюю в успішній компанії, що дбає про людей. Не скажу, скільки отримую, але на харчі витрачаю мало. Люблю звичайний український суп, борщ та сало. М'яса не їм.
Каже, що ніколи не відчував скрути. Батьки все йому купували. Після отримання диплома влаштувався головним агрономом. Отримував 1980-го велику зарплатню — 450 рублів.
— Не знав, куди ті гроші дівати, — каже. — Хоча не мав бути у сільському господарстві. Но поняв, що моє. Аби почати бізнес, треба добре вкалувать. Є формула успіху: мати бажання і знати, чим хочеш займатися. Ми успішні, бо знаємо, що хочемо, і знаємо, як це зробити. Спочатку має бути ідея, капітал, люди й попит на продукцію. Постійно треба вчитися у людей, на їх ділах, помилках.
Із дружиною Наталею виховали двох дітей. 29-річна Лариса захистила кандидатську дисертацію після закінчення Інституту міжнародних відносин університету ім. Шевченка. Там само вчився син Олександр. Влаштувався у зернову компанію.
— Він торгує зерном, а я вирощую, — сміється. — Дружина теж у бізнесі. Усі мають свої машини. Трохи я поміг їх придбати. А в мене немає. Їжджу службовими з водієм. Навіть перше авто "шестьорку" купив для роботи.
Добре знається на літаках. У вільний час приїздить до Києва на аеродром "Чайка". Літає на спортивному літаку "Як-42".
— Ним легко можна з Києва до Вінниці долетіти. Коштує десь 70–100 тисяч доларів. Але собі не куплю.
Геннадій ВАЦАК, 39 років, Могилів-Подільський, власник кондитерського дому "Вацак", суму прибутків не називає. Підприємство, за неофіційними даними, заробило близько $1 млн.
— Усе починалося з невеликої духовки в мене вдома, дверцята якої треба було підпирати палицею. Спершу пекли пиріжки й булочки, посипані горішками. Їх поставляли в місцевий магазин у Могилеві-Подільському. Потім були трубочки та єврейська страва флудн. Її пекла наш кондитер — тітка Рая. Вони розліталися на ура. Ще й досі замовляють.
Геннадій Вацак керує сімейним бізнесом. Разом із ним на підприємстві працює його батько, дружина і брат дружини. Середня зарплата на підприємстві — 1300 грн.
— На одному випікають торти, другий готує зефір, печиво, рулети. Постійно розширюємо мережі наших фірмових магазинів. Зараз маємо магазини в Жмеринці, Вінниці, Хмельницькому, Житомирі, Одесі, Умані, Чернівцях, Кам'янці-Подільському. З кожної заробленої гривні третину треба вкладати в розвиток бізнесу, закупівлю техніки, нові технології. 10 відсотків — на благодійність, а решту витратити на свої потреби.
Вацаки живуть у приватному будинку в Могилеві-Подільському. Виховують 16-річного Владислава та 8-річного Станіслава. Цього року старший син вступив до юридичної академії в Чернівцях. Геннадій Вацак сподівається, що обоє хлопців будуть продовжувати бізнес.
Геннадій Анатолійович їздить "хаммером", його дружина 39-річна Вікторія — БМВ. Відпочивають в Україні. Цього року їздили на місяць до Трускавця.
1 
1
Коментарі
3