14-річна Леся Кабальськова дев"ять років дістається до школи пішки. Вона живе у селі Вільшанка Мурованокуриловецького району, а навчається у 9 класі в селі Котюжани. Щоб скоротити дорогу, йде навпростець полем 3 км.
— У хорошу погоду виходжу за годину до уроків. А взимку треба вже півтори години йти, — розповідає Леся. — Ідемо разом із подругами Яною, Аньою, Олею. Зрізаємо кут — і далі через поле.
Діти могли би жити в гуртожитку школи в Котюжанах. Але хочуть ночувати вдома. Леся — єдина в батька й мусить щодня поратися по господарству. Її мама померла, коли дівчинка була малою.
У гуртожитку школи мешкають 10 дітей із навколишніх сіл Роздолівка, Біляни, Блакитне, Попелюхи. На вихідні вони їздять додому.
— У нас є і водовід, і каналізація. У столовій безплатно харчують тричі на день, — говорить директор Котюжанської школи 44-річна Ганна Арнаут. — А от автобуса немає. У нашому районі взагалі з дорогами важко, місцевість рельєфна. Навіть рейсові автобуси ходять не в усі села.
Жити в ще одній школі-інтернаті в райцентрі Муровані Курилівці приїжджають старшокласники з сіл Попелюхи та Біляни.
— На вихідні батьки забирають дітей додому, — говорить секретар Попелюхівської сільради 43-річна Оксана Ткачук. — Дітям страшно ходити через поле за 5–6 кілометрів від нас до Вищеольчедаївської школи.
У школу села Немерче Мурованокуриловецького району дітей із сіл Вінож, Струсове та Кукавка підвозить найнятий за кошти районної влади приватний перевізник.
— Виникають проблеми з селом Вінож, воно ніби в ямі знаходиться, — розповідає сільський голова Немерче Анатолій Михайленко. — Тому в суху погоду автобус в село заїжджає. А як снігом закидає, чи негода, то дітям до траси доведеться йти.
На Вінниччині 263 школи потребують автобусів для підвезення учнів. За програмою "Шкільний автобус" держава має забезпечувати підвезення дітей, які живуть далі ніж за 3 км від навчального закладу. Це — 11,6 тис. учнів та 1,4 тис. учителів області.
За чотири роки придбали 72 машини. Цього року мали купити ще 40 автобусів, але не дали жодного. У Вінницькій області програма провалена, каже голова облради Григорій Заболотний. Ситуацію можна виправити покупкою автобусів коштом райрад.
— Дороги між селами просто жахливі, — розповідає заступник начальника обласного управління освіти 38-річний Андрій Лисак. — Районні відділи освіти не можуть найняти перевізників, які би погодилися туди їхати.
На передніх сидіннях — першачки. У кінці — старшокласники
На даний час автобусами підвозять 10 тис. учнів та 1 тис. учителів області.
Перший рейс із села Загребельня Калинівського району Вінниччини автобус КАвЗ школи села Корделівка Калинівського району робить о восьмій ранку. Потім об"їжджає саму Корделівку, що тягнеться понад 4 км уздовж траси Могилів-Подільський–Київ. За три рейси автобус підвозить 166 дітей. У кінці дня розвозить їх по домівках.
Дівчатка на двомісному сидінні сідають утрьох. Салон гуде дитячими голосами.
— Проходьте бистріше, бо людей ще багато, — звертається 53-річний водій Василь Роїк.
На другій зупинці всі 27 місць заповнюються. На передніх сидіннях — першачки. У кінці — старшокласники. Дівчата соромляться сідати хлопцям на руки, коли ті запрошують. Пищать, бо їх лоскочуть.
Заходять учителі. Учні затихають.
— Нам дуже подобається, — гукає з заднього сидіння дев"ятикласниця Наталя Правдіна. — Куди краще, ніж пішки в мороз по 3 кілометри ходити.
— І дядь Вася в нас хароший, — говорить про водія 10-класниця Ліна Козачківська. — Як спізнюємося, він чекає. І посигналить, аби бистріше бігли.
Автобус ходить другий рік. Такий самий у Калинівському районі має ще одна школа в селі Уладівське. До дев"яти шкіл району дітей підвозять наймані підприємці.
— Ще не ясно, як краще, — говорить 60-річний директор Корделівської школи Василь Кубряк. — Щоб автобус при школі був, чи щоб його наймали. Це ж і приміщення для нього треба, і обслуговувати. Поламався — ремонтуй. Із найнятими приватними підприємцями простіше. Райвідділ освіти з ними договір заключив, і їздять. Хоча ми на свій автобус не жаліємося, гараж построїли, водія взяли.
На Хмельниччині 30 учнів їздять до шкіл кіньми
Із вересня у Хмельницькій області не працюють дев"ять шкіл. У Чемеровецькому районі закрили чотири, у Старокостянтинівському — три, у Городецькому — дві. Нині тут працюють 1054 школи.
— У наслідок так званої демографічної ями учнів стало менше на 8 тисяч, — пояснює перший заступник начальника Хмельницького облуправління освіти Наталя Жолобок, 51 рік. — Дітей в останні десять років у селах народжувалося мало. От і немає кому йти у перший клас.
У Хмельницькій області є 120 шкіл, де навчається менше десяти учнів. Підвозять у більші школи тільки тих, які живуть за 3 км від закладу.
— Я розумію, що дитина, яка живе за 2 кілометри 700 метрів від школи, теж хоче під"їхати. Але що ж зробиш, зайвих грошей на паливо в бюджеті нема, — каже Наталя Жолобок. — У нас є 141 шкільний автобус. Треба ще 150. Ті, що є — старі, ламаються. Їздять "газельками" на 8–12 місць і "богданами" на 18–25 місць. А в Білогірському районі 30 учнів до школи добираються підводами. Думаю, ці діти з радістю пересіли би навіть у незручну, низеньку газельку.
Тетяна ЗЕМЛЯКОВА
2 
35413
Коментарі