
Продавцям заборонили різати ковбасу Іванівського м'ясокомбінату, що працює у Вінницькому районі . Тепер купувати її можна лише палками.
— Не продають навіть півпалки, — говорить вінничанка 37-річна Ірина Семенюк. — І пробувати не дають.
— Нам строго-настрого заборонили це, — виправдовується продавщиця Людмила, просить не називати прізвища. — Сказали, за куски будуть відраховувати із зарплати.
Ідемо на Центральний ринок у Вінниці, там продають найбільше ковбас. На прилавку вони лежать рядком. Найдешевша, виробництва Іванівського заводу, — "Смачна" коштує 28 грн за 1 кг. Найдорожча — сирокопчена "Московська" за 150 грн. Прошу відрізати шматочок салямі. Кілограм у Вінниці — 64 грн.
— Та ви що, жара надворі, — відмовляється продавщиця 56-річна Галина Шевчук. — Зараз її відріжу, вона потемніє, потім викину. Ця ковбаса всігда вкусна. Можете брати. А як не понравиться, з вами поїду на завод товкти морду.
Прошу розказати, яка вона на смак, із чим її можна зрівняти.
— Салямі як салямі, нормальна, нежирна. Сала трохи є. Учора брала чоловіку на бутерброди, живий, — відповідає жваво. — І собака моя жерла, а вона всяку єрунду їсти не буде — як там м'яса не буде, геть не прикоснеться.
Бачить, що вагаюся. Дістає з-під прилавка розрізану ковбасу іншого заводу. Відрізує шматок, дає пробувати. Намагаюся прожувати, вона трохи "гумова" і гостра.
— Ну це салямі поганенька, а та, що в палці, — нормальна, — продовжує торговка.— Оця, що я вам дала, в два рази дешевша. Її торгаші собі щодня купують на обід. А мєсні алкаші на закуску. Уже років п'ять її їдять, і всі живісінькі бігають.
За 20 хв. біля прилавка вишиковується черга. Зо 10 людей чекають, доки скуштую ковбасу.
— Женщіна, скільки можна мучити продавщицю, — не витримує чоловік, на вигляд близько 50 років. — Уся вона однакова та ковбаса. Сама лучша — отам у павільйоні, "м'ясо" називається.
Відходжу до іншої ятки. Там теж ковбасу не дають на пробу. Прошу зважити 50 г.
— Ще б тонюсєнькими кусочками просили нарізати. Це ж вам базар, а не ресторан, — гнівається повна жінка років 50. — Це ж треба було на базар пертися, щоб узяти 50 грамів ковбаси. Та тут обвішують більше, вєса на ті грами не спрацюють.
Усі в черзі сміються. Продавщиця додає, що ніколи не обважує.
У ковбасному відділі магазину "Сільпо" відмовляються давати куштувати "Московську".
— Дам спробувати, а потім зі свого кармана буду доплачувати, — знизує плечима Віра Мельник. — Лиш з тої що надрізана, можу відважити 50 грамів. На меншу вагу навіть чек не проб'ється.
Питаю, яка ковбаса на смак.
— Ви сирокопчену пробували? — запитує і чекає мої відповіді. — То й ця така. Та світліша — з говядіни, а темніша з кониною, от і вся різниця.
Через півгодини продавщиця погоджується дати мені 50 г будь-якої ковбаси. Відрізує з цілої палки спочатку 34 г, потім іще 14 г. Кладе шматочки в пакет, наклеює чек. Беруся одразу ж біля прилавка пробувати її на смак.
— Куди? Тут не можна. Як побачать, що щось жуєте, зараз охрани набіжить. Ідіть, платіть, а потім що хочете, то й робіть, — ввічливо, але вже крізь зуби говорить працівниця. — Як понравиться, повернетеся, візьмете ще.
За чутками, Іванівський м'ясокомбінат заборонив різати ковбасу через великі втрати на початку року. На новорічні свята виготовили крупну партію, але її не продали.
— Ми даємо пробувати свою ковбасу, — запевняє головний бухгалтер підприємства Оксана Прибега. — Всім постійним оптовикам надрізаємо любу палку. Магазинам теж продаєм без будь-яких умов, а що вони там видумують, я не знаю.
250
грамів ковбаси з'їдають у середньому за день на одній торговельній точці на центральному ринку у Вінниці, пробуючи її по шматочках. Найчастіше куштують домашню, варену та баликову. Один шматок важить близько 5 г.
67
цехів по переробці м'яса працює в області. Найбільше їх у Вінницькому районі.
Коментарі