Через безхатченків у підвалах ставлять металеві двері

 

Жителі багатоповерхівки на просп. Юності на початку тижня вигнали трьох безхатьків, які ночували в підвалі.

— Я верталася додому, коли бачу, з підвалу дим валить, — розповідає 48-річна Інна Остапенко. — Зо два тижні тому здавали гроші на замок у підвал. Я туда, а він зломаний. Заходжу, а там ці троє розпалили костьор, гріються. Зразу по-харошому сказала убраться, але за годину вони нікуди не ділися. То я попросила мужа і ще двох хлопців, щоб вигнали їх.

Троє безхатьків сперлися об стіну коло будинку. Двоє чоловіків крутяться біля дверей підвалу, чіпляють новий замок.

— Єдінствєнне спасєніє від бомжей — мєталічєскі двері, — додає Остапенко. — Он у сусідньому под'єзді поставили, тепер до них ніхто не лазить. І ми будем збирати всім під'їздом.

— Галя, на двері у підвал здайся по 30 гривен, — доганяє жінку біля входу. — Только шо бомжей вигнала. Не здаси, будеш нюхати, як вони там гріються, якраз вікна твої у цю сторону.

Жінка виймає з гаманця кілька купюр, простягає Остапенко і швидко йде.

На підлозі складені кілька брудних ковдр та матраців, їх безхатьки пакують у клунки.

— Ніхто нас не хоче, — ледь чутно говорить 49-річний Олександр Сорокін. — У листопаді як почався мороз, зайшов, у под'єзді хтів переночувати. Заліз на верхній етаж, вмостився біля батареї, заснув, коли у два часа ночі якісь придурки верталися, побачили мене і давай гамселити. Потім їм мало оказалося, вернулися в квартіру та чимось мене облили. Липким і мокрим. Думав, до ранку сконаю. На шию попало, то тепер голова постоянно болить.

Чоловік намагається показати обморожену шию. В темряві нічого не видно.

— Ми раніше по одному ходили, а як зима йде, починаєм гуртуватися. Так тепліше і легше пережити, — каже інший. Називається Олегом Петровичем. Йому близько 60 років. — Обично ходимо в подвали общаг, але там дуже смердить.

— І студєнти нас луплять, як побачать, — додає Сорокін. — Дуже агресивні, ногами можуть ударити в голову. Одного так побили, що тепер рот не може відкрити, їсть тільки жидке через трубочку.

Сорокін розповідає, що сім років тому він мав квартиру, працював водієм.

— Жінка вигнала, бо другого найшла, квартіру відібрала, а мене на вулицю викинула, — пояснює.

Куди чоловіки підуть далі, не кажуть. Патрульні постійно проводять рейди на безхатченків по підвалах та горищах багатоповерхівок. Найбільше безпритульних сходяться на ночівлю до Центрального автовокзалу. Збираються близько опівночі, коли мало пасажирів.

— На желєзнодорожний не пускають мєнти, бо пасажири жалуються на вонь. І звідси гонять, але менше. Дивлячись, хто сьогодні діжурний. Пока тут задрімаю. Під ранок стане дуже холодно, тихенько піду всередину, може, пендалями не виженуть, — у неділю близько 22.00 бездомний Віктор Лазарєв, 46 років, умощується на лаві крайньої платформи. Замість подушки під голову кладе брудний пакет з речами, ноги ховає в картонну коробку, зіщулюється.

— У любий подвал не сховаєшся. Там часто мокро, бо прориває труби. По-домашньому уютно в підземних теплотрасах. Їх легко найти — на таких люках коти з собаками лежать, гріються. А в морози звідти пара йде. Але якщо трубу прорве, помираєш зразу, від сильного напору кип'ятку. Я туди боюся лізти, — розповідає безхатько.

У нього обрубані фаланги всіх пальців на лівій руці. Каже, що обрізало столяркою, коли працював у цеху. Родом із селища Стрижавка. Жінка з сином вигнали з дому.

×