У вінницькому ЖЕКу №15 мешканці багатоповерхівок відпрацьовують борги за комунальні послуги. Влаштовуються двірниками, косарями, слюсарями та сантехніками. Щомісяця їм платять 1,5-2 тис. грн. зарплатні.
— Таку ідейку підкинула боржниця. У неї було не оплачено 4 тисячі гривень за комунальні. Чоловік помер, жалілася, що немає роботи. І зопалу спитала, чи візьму її двірником. Я погодився, але вона працювати не схотіла. Подали на неї в суд, — каже начальник ЖЕКу №15 Сергій Браславський.
Роботу пропонують тим, хто має понад 1 тис. грн боргу. Таких 80 власників квартир.
— Зараз працюють четверо. Із зарплати вираховуємо не менше як 50 гривень. З іншими заключаємо договір реструктуризації на кілька років або судимося, — додає Браславський. — Люди не платять не тільки тому, що грошей немає. Вони думають, що ЖЕК їм нічого не зробить.
У дворі по вул. Рєпіна, 18 підмітають троє двірників. Напроти під'їздів пофарбовані лави. Біля кожної — невелике пластмасове відро для сміття.
— Поставила замість мусорного бака, — каже двірник 59-річна Тетяна Лукіяніц. — Хоч трохи привчила мешканців не смітити. Начальство обіщає поставити металеві бачки, щоб виглядало солідніше.
Тетяна Миколаївна слідкує за чистотою у 9-поверхівці і на прилеглій території. Щодня з 6.30 ранку до 13.30 прибирає двір, під'їзди та дитячий майданчик.
Жінка має 48 тис. грн заборгованості по квартплаті. Це найбільше у ЖЕКу. Живе у 4-кімнатній квартирі. Двірником заробляє 1650 грн. Домовилася віддавати щомісяця по 500 грн.
— Більше не можу, бо ще 250 рублів квартплати. Борги почали накопичуватися 15 років тому, коли помер чоловік. Залишилося восьмеро дітей. Покинула роботу, жила на тисячу гривень пенсії. Так і нащитали тих почті 50 тисяч, — пояснює. Підмітає лушпиння від соняшникового насіння. Поряд молода жінка колише на гойдалці сина Микиту, 1 рік. Обертається до двірнички.
Залишилося восьмеро дітей. Покинула роботу, жила на тисячу гривень пенсії
— А можна, щоб убрали з двору ті контейнери. Смердить від них. Тут діти граються, а там бомжі риються.
— То ж ви на зборах рішили нікуди їх не забирати. Всім удобно сюди виносити мусор. Думали за територію пересунути, не знайшли місця. А з бомжами кожний ранок сварюся, воспітую, щоб прибирали після себе. У нас умова: порилися в контейнерах і назад всьо позакидали, — говорить Тетяна Лукіяніц.
Кожні три місяці вона миє у п'яти під'їздах сходи з першого по дев'ятий поверхи, змітає зі стін павутиння, прибирає у підвалах та на горищі.
— Недавно ціле багатство знайшла. З одної квартири виїхали хазяї. Мебель і бібліотеку викинули на горище, переїхали в другий город. Я взяла підручники з математики, буквар і збірник Пушкіна, — пояснює. — Як з боргами розщитаюся, то лишуся в ЖЕКу. Ми вже тут цілою родиною — син косарем устроївся на сезон, а дочка теж двірничка.
67-річна Галина Кравець також відпрацьовує борг двірником. Має сплатити 2 тис. грн за воду.
— Сама попросилася. Поначалу стидно було. Думаю, як побачать мене сусіди, то засміють. Я ж була у Вінниці перукаркою. Стригла чиновників і їхніх дітей. А потім взяла себе в руки, бо ніхто мені той борг не покриє, — розповідає.
Отримує більше як 1 тис. грн. Щомісяця вираховують 50 грн. Прибирає два 5-поверхові будинки по вул. Станіславського, 3 та 18.
3 
1
Коментарі
1