Яким було ваше перше житло?

Валентин Фіщук, головний лікар Вінницької станції швидкої допомоги:

— Із дружиною Оксаною, будучи студентами медуніверу, жили в моїх батьків у селі Сутиски Тиврівського району. Їздили щодня на навчання. У 1982 році батьки нам купили по вулиці Котляревського дві кімнати у приватному будинку під знос. Коли його знесли, нам виділили двокімнатну квартиру по Писарева. У 1990 переїхали в чотирикімнатну, бо в нас двоє дітей. Доплатили за дві кімнати 12 тисяч рублів. Чотири роки тому викупили половину двоповерхового будинку в селі Агрономічне. Тут краще, спокійніше та вільніше.

Марія Левченко, завідуюча Вінницьким планетарієм:

— У 1967 році, як влаштувалася на роботу у Вінницький планетарій, я рік жила на квартирі в тітки. Потім ще рік винаймала квартиру. А коли вийшла заміж, то нам на двох зі співробітницею дали одну кімнату з кухнею по вулиці Козицького. Зараз у мене 3-кімнатна квартира. Діти виросли, живуть окремо. Для мене трохи забагато.

Олексій Гончар, голова обласної спілки юристів:

— Із 1993 року разом із сім"єю жили в 9-метровій кімнаті гуртожитку на Київській. Там постійно кусали комарі, бо в підвалі протікали труби опалення і він був затоплений. Потім дали більшу кімнату на 12 метрів, якраз народилася в нас друга дитина. Тоді від трамвайно-тролейбусного управління нам із дружиною виділили невелику однокімнатну квартиру. Я якраз в управлінні працював інженером. Але квартиру довелося продати. Заплатив за навчання в юридичному вузі. Зараз прописаний у гуртожитку, а квартиру знімаємо.

×