33 сім"ї від"єднали від водопостачання

 

33 сім"ї, які живуть по вул. Курортна в місті Хмільник, чотири місяці від"єднані від водопостачання.

— 10 років нам постачав воду санаторій "Поділля", — розповідає Сергій Погорєлов, 77 років. — Але не напряму, а через лісове господарство, бо підприємство не має права давати воду населенню. Ми розраховувалися із лісхозом, а звідти кошти перераховували на санаторій. У листопаді торік на лісхоз прийшов новий директор і заявив: ні ви, ні посьолок мені не нужні. То давали воду хоч годину-дві, а останні три тижні відключили зовсім.

На подвір"ї Сергія Ілларіоновича стоять пласмасові бутлі на 40 л із водою.

— Привезли з города тиждень тому. Беремо воду хто де може — в криницях коло церкви, школи або просимося у людей. Навпроти три санаторії, — махає рукою. — Там басейни, фонтани, кожного ранку тротуари миють. А у нас кружки води немає, щоб напитися. Я підрахував, що весь наш посьолок бере води у місяць менше, ніж один санаторій у сутки.

Юрій та Марія Шарапови через відсутність води припинили у будинку ремонт.

Там кожного ранку тротуари миють

— Два бідона на чотири відра нам вистачає на чотири дні, — розповідає 77-річна Марія Іванівна. — Ні помитися, ні постіратися. У всіх туалети були у хаті. А тепер люди мусять копати їх надворі, інакше у домі антисанітарія буде. Криниці викопати тут не можна, бо ми стоїмо на гранітному плато. У санаторіях персоналу заборонили давати нам воду. Та й хто мене пустить у приміщення з цими бідонами? Ми платимо по 7,25 гривні за куб води, як промислові підприємства, за каналізацію окремо. Разом виходить близько 10 гривень за куб.

Директор лісгоспу Тарас Ющинський, 43 роки, відмовляється бути посередником між санаторієм та населенням.

— Десятиліття тому квартири по Курортній належали нашому підприємству, тоді лісгосп мусив забезпечити людей водою, — пояснює. — Тепер усі садиби приватизовані, а у лісгоспу ще просять води. Для постачання її населенню потрібна ліцензія. Прийде прокуратура, що я казатиму? В лісгоспі води іде мізер. Мені за півроку санаторій виставив рахунок на 25 тисяч гривень, а населення зібрало 7 тисяч. За остальну воду треба заплатити мені. Для чого мені це треба?

Мер Хмільника 55-річний Володимир Мельничук обіцяє ситуацію врегулювати:

— Ми пропонували водоканалу протягнути водогін від райлікарні, що неподалік. Але це дорого, і вони відмовилися. Пробуємо домовитися із приватним інвестором санаторію "Березовий гай", який розміщений поряд. Торік він проклав до санаторію водогін, хочемо, аби передав його територіальній громаді. Тоді зможемо підвести воду людям. Проблема у тому, що ніде немає нашого контролю — скрізь як не приватні структури, то обласні. Доводиться просити.

×