— Дєвочка, не ставай в очерєдь, бо сьодні не попадеш. Минулого вівторка в два часа ночі приїхав, третім у черзі став. До вечора стіни підпирав і не попав на прийом, — каже 76-річний Анатолій Шморгун із села Кам'яногірка Жмеринського району Вінниччини. Тримає рябу торбину з документами на приватизацію трьох земельних ділянок.
У вівторок, о 6.00, зо два десятки людей тупцюють біля реєстраційної служби управління юстиції в райцентрі Калинівка на Вінниччині. Біля тротуару припарковані п'ять автівок. Анатолій Шморгун іде до "сітроєна". Умощується на передньому сидінні.
— Цілу ніч таблєтки пив від серця та тиску. Не спав. Ше можна зіграти пару партій в "дурака" з Вітьком, — киває на брата. Той вмикає двигун та пічку. — Приїхав із села в 19.10. Стали чекати в машині. В дев'ять часов приїхали ще люди "жигулями". Із двох ночі почали з'їжджатися з усього району. Он, жіночка вже вчетверте платить сусідові 100 рублів за те, що привіз із Нової Греблі. А це ж 25 кілометрів. І оп'ять не попаде на прийом, бо сьома в черзі. За день реєстратори приймають п'ять-шість чоловік.
Анатолій Антонович у зимовій куртці та валянках.
— Минулого разу стояв у черзі. Замерз, пішов ночувати до брата. До ранку під двома одіялами так і не зігрівся, — згадує. — Ще літом хтів бігом оформити документи, лиш би не стояти у черзі. Думаю, скільки скажуть, стільки й заплачу. Просив-просив, а вони відказувалися. Тіпа хтось застане, шо чужими ділами занімаються, то насварять. Предложив оформити мої документи після роботи чи на вихідні. Так і не договорилися, бо посторонні чули розговор.
Близько восьмої ранку чоловік виходить з авто і переходить дорогу. Прямує до реєстраційної служби. Поряд — районна прокуратура.
— Чья машина? Питаю ше раз, чья машина?! — перший заступник прокурора Дмитро Коцюмаха дивиться спідлоба в бік натовпу. Натискає кнопки на телефоні.
— Людоньки, заберіть машину, бо вже міліцію визиває, — вигукує жінка з черги.
До автівки прямує чоловік, переганяє на інший бік дороги. О 8.24 починається прийом. Начальник реєстраційної служби запізнюється. Працівниця Аліна Носак каже, що вона на прийомі в лікаря. Запрошує до кабінету двох людей, які минулого четверга не потрапили на прийом через збій комп'ютера. Решта починають сваритися.
— Не галдіть, швидше не буде. Жінок випущу не раніше, ніж за дві години. У кожної купа документів, — грюкає дверима.
До кабінету хоче зазирнути сивий чоловік.
— О, це той, що був у четвер. Тоже хоче помімо очєрєді пройти, — говорить Ніна Челнекова.
— Нічо, що він у галстучку. Як посуне носа, то зашмаркається, — не стримується Анатолій Шморгун. Іде за чоловіком надвір. — Ти, падло, голову відірву, щоб я тебе не бачив у коридорі.
О 10.35 приходить начальник реєстраційної служби 34-річна Галина Дмуховська. Шкутильгає, тримається за спину.
— Що за скандал? Нам потрібен консультант, який надавав би всю інформацію, й діловод, щоб розбирав пошту. Люди ночують під дверима. Усі бачать, коли я приходжу. А коли йду в десять вечора, то ніхто не помічає, — запрошує до кабінету. Пропонує чай із цукерками "Стріла". — Черги як були, так і будуть. На одну людину витрачаємо годину. Усі документи перевіряємо. Як тільки допустимо помилку, наприклад у прізвищі, маємо до документа прикріпити квитанцію про сплату штрафу за помилку — 120 гривень. Їх витягуємо зі свого кармана. Краще люди добивалися б, щоб нам додали кількох реєстраторів.
Підходить черга Анатолія Шморгуна. Від нього приймають заяви на три земельні ділянки для приватизації. Людей у черзі попереджають, що 3 год. можуть бути вільні. Через 2,5 год. чоловікові видають три свідоцтва про право власності та витяги з держреєстру.
— Документи вже у вас на руках. Із ними можете подарувати чи продати своє майно, — пояснює Аліна Носак.
Анатолій Антонович кладе у файл документи, виймає жменю ліків. Просить склянку води. — Вже п'ять таблєток випив від серця й тиску.
— Може, вам чай каркаде зробити? Він тиск понижує, — встає з крісла Галина Володимирівна.
— Та нє, буду бігти, щоб встигнути на автобус, — відказує пенсіонер.
8 
1
Коментарі