У відлигу зі ставків по харчі вилазять бобри та ондатри. За зиму вони з"їдають усі запаси, заготовлені з осені.
— Колись бачив, як бобер ніс цілий буряк з городу. Кинув прямо в річку і поплив з ним, — розповідає голова Хмільницького товариства мисливців та рибалок Антон Кащєєв, 58 років. — Їхні хатини можуть мати 1–3 метри висоти, а в діаметрі — до 12. Живуть у них до 10 років кількома сім"ями. Для харчів тварини мають окремі комори з болота та гілок. Відгризене дерево переносять у зубах на будову й втикають гострими кінцями в дно річки. Між ними вкладають мілкі цурпалки, хмиз, листя. Якщо загати хтось зруйнує, зведуть нові за одну ніч.
У сильний мороз вони не вилазять з води, щоб не обморозити хвіст, лапи й не загинути.
— Від холоду бобра рятує товстий шар жиру та густа шерсть. Розчісує він її роздвоєними кігтями задніх лап. Аби хутро не намокало, змащує його маслянистою рідиною зі своїх залоз.
Поряд з бобрами часто живуть ондатри. Узимку вони живляться кореневищами рослин, молюсками, дрібною рибою під кригою. Можуть не виринати на поверхню протягом 12 хв.
— Вони теж мають комори з їжею. Однією користуються кілька тварин, підпливаючи до неї по черзі. Від голоду ондатри хворіють на туляремію, яка уражає лімфовузли. Були випадки, коли цією хворобою від тварин заражалися і браконьєри. Весною ондатри паруються та мігрують до інших водойм. Вагітність у самки триває чотири тижні. Народжує по п"ять-вісім рожевих голих дитинчат. У перші дні вони не бачать, їдять молоко. А через чотири місяці виростають до розміру дорослої тварини.
До Радянського Союзу ондатр завезли з Північної Америки 1927 року задля хутра. Із них переважно шили шапки. Їх цінували за тепло, носили півстоліття.
3 
1
Коментарі