На початку квітня львів'янин 36-річний Олексій Верєнцов у Європейському суді з прав людини виграв справу проти України. Держава має виплатити йому 6 тис. євро.
Спілкуємося на вул. Костя Левицького, сідаємо на лавку неподалік російського консульства.
— Мені допомогла Українська Гельсинська спілка, — Олексій витягає теку з документами. Показує всі рішення українських судів.
Він 12 років працює головним бухгалтером на приватних підприємствах. Із дружиною-фармацевтом виховують доньок 15-річну Діану та Валерію, 7 років. 2005-го започаткував правозахисну організацію "Вартові закону". Вона опікується побутовими проблемами людей, непорозуміннями з комунальними службами.
— Якось прийшов із роботи, а в коридорі лежить унітаз і купа цегли. То зробили працівники жеку, бо сусідку поверхом нижче затоплює. У нас жодних проблем не виявили. Зайшов у туалет — там усе розбито, посередині сидить сантехнік. Питаю, коли все це виправить. А він: "Да шо ти панімаєш?". Доки перевдягнувся, він зник. Після цього я створив ОСББ — Об'єднання співвласників багатоквартирного будиинку, почав слідкувати за тарифами. "Вартові закону" виступали проти бездіяльності обласної прокуратури. Підвали, горища, які належать людям, влада привласнює. На прибудинкових територіях ставлять гаражі. А прокуратура не реагує.
У жовтні позаторік Верєнцов із "Вартовими закону" організував символічний похорон правоохоронної системи. Приніс труну під прокуратуру. Наступного дня Олексія заарештували. Три доби провів в ізоляторі.
— Перед протестом ми звернулися до міськради — повідомили про кількість учасників, час та місце ходи. Під час акції мене схопили за руки керівник та заступник Галицького райвідділу міліції. На руках пронесли кілька сотень метрів. Народ обурився, то відпустили, — згадує.
— Наступного дня подзвонив майор міліції, — каже Олексій Верєнцов. — Зустрілися на вулиці. Мене обступили троє міліціонерів. Повезли в райвідділ, казали написати пояснювальну. Я написав, що акцію ми проводили у вівторок, а суд заборонив її наступного дня. Їх то розізлило. Мій адвокат стукав у двері райвідділу, йому не відчиняли. У протоколі вказали, що затримали за супротив міліції. Ніч провів у райвідділі. Наступного дня повезли до суду. Суддя говорить: "Ти — правозахисник, тобі адвокат не потрібен". За 5 хвилин засудила до трьох діб адміністративного арешту.
У камері нас було двоє — я та ще один правозахисник "Вартових закону". Незасклене віконце закривалося жерстяним листом з отворами. Була осінь, і постійно дуло в голову. Знайшли газетку, нею позатуляли дірки. Двічі камеру обшукували. Але ставилися нормально, — вітер розносить папери. Олексій збирає їх докупи. — У той час представники Гельсинської спілки звернулися до моєї дружини, вона дала дозвіл подати позов. Я не витратив ні копійки, спілка все робила безкоштовно.
Олексій скаржився, що йому чинили перешкоди у проведенні мирних заходів. Незаконно утримували в ізоляторі. Як моральне відшкодування просив грошей. Євросуд із прав людини зазначив, що справа Верєнцова "виявляє структурну проблему, а саме законодавчу прогалину стосовно свободи мирних зібрань, що залишається в Україні з часів розпаду Радянського Союзу". І задовольнив позов.
— Коли звернувся до Європейського суду, міліціонери запропонували 6 тисяч євро, щоб відкликати позов. Та я хотів правди. Подумав: якщо їм не шкода такої суми, буду наполягати на ній. Кошти мають надійти протягом трьох місяців. Це компенсація родині за хвилювання. Частково витрачу на громадську діяльність, Як сім'я розпорядиться рештою — не знаю.
2 
1
Коментарі