Публікуємо поіменний список полеглих у грудні 2019-го захисників України. Відомо про смерть 11 бійців, дев'ять — бойові втрати. Інформація про деяких неповна. Наймолодшому із загиблих у бою був 21 рік, найстаршому — 49.
Найгострішою була ситуація 9 грудня, тоді Україна втратила трьох бійців і шестеро отримали поранення. 27 грудня було найбільше обстрілів — 17.
За місяць поранення та бойові травми отримали 18 захисників України.
12 днів обійшлося без втрат, за даними штабу операції Об'єднаних сил. Російські окупаційні війська порушували режим тиші 251 раз.
Бойові
1 грудня
У ніч на 1 грудня під час виконання бойового завдання на міні підірвалися двоє полковників спецпідрозділу "Альфа" Служби безпеки України. Переслідували противника поблизу окупованого села Староласпа Бойківського району Донецької області.
Пораненого Дениса Волочаєва евакуювали побратими. Денис Каплунов загинув на місці. Його мусили лишити на території бойовиків, як і частину зброї й амуніції.
Денис Волочаєв, 37 років, з Луганська. Загинув за три тижні до дня народження.
Жив у місті Ірпінь Київської області. 2003 року закінчив Академію державної податкової служби в Ірпені. Був володарем Кубка України 2018 року з практичної стрільби із карабіна.
Залишилися батьки.
Дмитро Каплунов, 38 років, із Києва. Його батько і молодший брат — також військові.
Дмитро був одним із таємних свідків у справі Майдану. Міг свідчити проти колишніх бійців "Беркута", які били активістів Євромайдану 20 лютого 2014‑го. Загинув за три дні до дня народження.
Залишилися батьки та молодший брат.
Обох "альфівців" посмертно нагородили зіркою Героя України.
7 грудня
Дмитро Темний, 28 років, жив у селі Хацьки на Черкащині. Загинув під час ворожого обстрілу з гранатометів поблизу Золотого на Луганщині. Це сталося після того, як російські й українські війська були офіційно розведені.
Молодший сержант у 72-й окремій механізованій бригаді ім. Чорних Запорожців. На війну пішов удруге.
Дмитро був спортсменом, грав за місцеву футбольну команду "Тясмин".
Залишилися дружина і 3-річна донька.
9 грудня
У районі Золотого на Луганщині внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої під час переміщення в межах взводно-опорного пункту загинули три воїни 14-ї механізованої бригади імені князя Романа Великого. Це сталося в день "нормандської зустрічі".
Сергій Сирота, 22 роки, із села Щурин Рожищенського району на Волині. Старший солдат. За контрактом служив з 2016 року.
Залишилися мати і двоє братів.
Андрій Войтович, 29 років, із села Квітневе Рожищенського району Волинської області.
За кілька тижнів мав приїхати додому у відпустку.
Його дружина — волонтерка з організації "Волинь SOS" Світлана. Переселилася до Луцька із Краматорська з двома дітьми від першого шлюбу. Активно допомагала українським військовим. З Андрієм побралася 2017 року.
Віктор Пруський, 49 років, із Рівного. Молодший сержант, командир бойової машини піхоти. Раніше служив у десантних військах. Зокрема, виконував завдання в Грузії. Служив за контрактом з 2016-го, оборонець міста Щастя.
Останній контракт підписав 22 травня цього року.
— Як почали гинути 18-річні хлопчики, він сказав: мамо, я — старий дід. Чого сиджу вдома? Треба, мабуть, іти, — розповідає мати Віктора.
Залишилися мати й сестра.
14 грудня
Сергій Михальчук, 21 рік, із села Великі Проходи Дергачівського району Харківської області. Загинув під час артилерійського обстрілу, який вели бойовики в районі Світлодарської дуги на Донеччині.
Під час вибуху прийняв на себе основну кількість уламків, прикривши собою побратима. За проявлений героїзм бійця представили до отримання найвищої державної нагороди — Героя України.
Сержант 4-ї бригади швидкого реагування Національної гвардії України. Старший кулеметник 2-го взводу розвідки. Підписав контракт 2018 року після проходження строкової служби.
Залишилися батьки й старший брат.
17 грудня
Василь Лісіцин, 27 років, із Кропивницького. Загинув від кулі снайпера неподалік міста Мар'їнка на Донеччині.
Старший солдат у 40-й окремій артилерійській бригаді. У зоні операції Об'єднаних сил відряджений до складу 28-ї механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу.
Контракт підписав у квітні 2018 року. Нагороджений відзнакою президента України "За участь в антитерористичній операції".
Залишилася мати, дружина й малолітня дитина.
22 грудня
Герман "Маяк" Соловйов, 25 років, із міста Кам'янське Дніпропетровської області. Загинув унаслідок кульових поранень під час перестрілки з проросійськими найманцями в Луганській області. Служив у 93-й окремій механізованій бригаді "Холодний Яр" на посаді механіка-водія. Саме повернулися на передову після п'ятимісячної ротації.
— За високий зріст мав позивний "Маяк". Не пив, не курив, дуже хороший механік-водій, золоті руки. Відмінний спеціаліст. Сказали — зробив. Таких людей не вистачає в армії, — кажуть у бригаді.
У Збройні сили прийшов у вересні 2018-го. До "холодноярців" приєднався, коли бригада вийшла на Донеччину. Воював у Верхньоторецькому.
Залишилася мати.
Небойові
11 грудня
Андрій Дзюба, 1993 року народження, із селища Стара Синява Хмельницької області. Загинув у зоні проведення операції Об'єднаних сил, обставини не уточнені.
Військовослужбовець 128-ї гірсько-штурмової бригади.
Залишилися дружина й донька, якій немає року.
22 грудня
Військовослужбовець Збройних сил 1997 року народження вчинив самогубство на блокпосту Святогірськ — Букіне в Донецькій області. Обставини та ім'я слідство не розголошує.
26 грудня
Сергій "Філін" Пугач, 33 роки, із райцентру Біла Церква Київщини. Загинув в зоні операції Об'єднаних сил, обставини не уточнені.
Проходив службу за контрактом у 72-й механізованій бригади ім. Чорних Запорожців. На війну відправився вдруге — у 2014–2015 роках воював в 11-му мотопіхотному батальйоні "Київська Русь".
Залишилася дружина.
Романа Беспалого поховали в закритій труні
11 грудня попрощалися із Романом Беспалим, 38 років, який загинув у полоні бойовиків. Тіло віддали в листопаді, але рідні не впізнали Романа.
У травні військові 53-ї бригади випадково заїхали на окуповану територію й потрапили в полон. У жовтні бойовики заявили, що Роман Беспалий укоротив собі віку. Тіло передали наприкінці листопада. Не надали жодних документів."Він такого не міг зробити. У нього другий характер був. Це був дійсно воїн. Він не зміг підкоритися окупантам, а тому, я думаю, його закатували. Тому що це чоловік був ідейний", — каже батько бійця Анатолій Беспалий.
Причину смерті встановити не вдалося. Експертиза ДНК засвідчила, що це дійсно тіло Романа Беспалого.
5 
1
Коментарі