— У Кам'янці неподалік Авдіївки наші на вихідних пішли в контрнаступ, — каже колишній розвідник 53-ї бригади Збройних сил України, військовий експерт і волонтер благодійного фонду "Повернись живим" 31-річний Андрій Римарук.
— Довго придивлялися до однієї ворожої позиції. Туди звозили техніку й особовий склад, — додає. — Дочекалися, доки ворог вийде на сто кроків уперед, і дали їм чортів. Дозволеної зброї. Без артилерії. У бойовиків — 18 загиблих і 25 важкопоранених. Утекли. Чого б нашим не зайняти позицію? Підбили там БМП, танк і кілька бронетранспортерів.
Чого очікуєте від ворога найближчим часом?
— Росіяни на кордоні з Україною копають потужні фортифікаційні споруди. Спробують наступати. Як обламаються, буде куди тікати. Треба готуватися до відбиття атаки. І далі давити на Росію разом зі світовими лідерами.
Багато говорять про повернення Донбасу.
— У нас з'явилися козирі: безвіз, світова підтримка після зустрічі Петра Порошенка з президентом США Дональдом Трампом і новим лідером Франції Еммануелем Макроном. Посилили санкції, і в Росії занервували. 1 вересня вступимо в Асоціацію європейських держав. Багато людей з окупованих територій їдуть до нас по біометричні паспорти. Але поки що під питанням, як саме повертати Донбас. Росія підтримуватиме конфлікт хоча б для відвернення уваги від Криму.
Колись він завершиться. Що робити далі?
— Навіть якщо сєпари втечуть, нам не принесуть карту мінних полів. У жителів тих територій повно зброї. Потрібна зачистка. Як її зробити в мільйонному місті? Це тотальна перевірка будівель, сімей. Як решта українців поставиться до людей, які були в окупації? У чому винна вчителька, яка мусила викладати історію ДНР? Багато сєпарів побіжать здавати своїх. СБУ поки не готова до такого обсягу роботи. Бойовики із банд "Сомалі" та "Спарта" чистенькі й виголені з паспортом України їздять додому у Слов'янськ. Відпочиває, купить пару кіло гречки й назад на пропускний пункт. Типу — за продуктами їздив. Автомат у руки й знову вбивати. Коли я служив в Авдіївці, у Торецьку на вихідних більшало народу. Затори на дорогах. А в будні — нікого.
Спецслужба не справляється навіть із п'ятьма пропускними пунктами. Немає бази даних бойовиків, доповідей від контррозвідки. В Авдіївці були групи СБУ, які ганяли містом з апаратурою й ловили сєпарів. А інші приїжджали по статус учасника бойових дій. Поки ми не готові до звільнення Донбасу.
Люди допомагають армії?
— Більшості ця війна остогидла. Для людей її немає, доки горе не прийде в їхню сім'ю. Інколи хочеться, щоб пару снарядів прилетіли в Кончу-Заспу. Там по п'ятницях увечері "золота" молодь на крутих тачках влаштовує перегони. Втомлюєшся пояснювати, що хлопцям досі потрібні тепловізори.
Батальйону, який побив ворога цими вихідними біля Авдіївки, ми дали тепловізори, планшети, оптику, безпілотник і систему прослуховування. Тому їм і вдалася контратака. За ворогом спостерігали, як хотіли. У багатьох підрозділів немає такого оснащення.
У поїздці міна лягла у місце, де за 10 хвилин до того стояло моє авто. Там жінки на війні гинуть, а тут усіх турбує Ліга чемпіонів з футболу.
"На передовій ніхто не знає новин"
— На звільнених прифронтових землях людям бракує інформації, — каже волонтер і військовий експерт Андрій Римарук. — Відновили телевежу на горі Карачун. І що?
У Мар'їнці — жодного українського каналу, — говорить. — В Авдіївці, Попасній, Щасті, Станиці Луганській — те саме. Сепаратистських — повно. Звісно, місцеві погано будуть ставитися до України. Коли приїжджаю на передову, чую одне питання від усіх — від рядового до командира: "Що там на великій землі?" Ніхто не знає новин. Вежі, які глушили б російський сигнал і давали наш навіть у Донецьку, коштували б державі 250 мільйонів гривень. Це — копійки для країни.
3 
1
Коментарі