Британець 52-річний Марк Гарден приїхав до Києва подивитись гру збірних Англії та Італії. Доти три дні подорожував Польщею. У Лондоні він працює економістом у маркетинговій компанії.
— Українці на 50 відсотків краще підготувалися до Євро, ніж поляки. Після чемпіонату Україну повинні взяти у ЄС. Тільки не певен, що вам треба вступати туди. По-моєму, скоро в Євросоюзі залишаться тільки Німеччина й Франція, — каже Марк у фан-зоні на київському Хрещатику за 5 год. до чвертьфінального поєдинку Англія — Італія (італійці виграли в серії післяматчевих пенальті. — "ГПУ").
Допиває третій кухоль пива за годину. — У Польщі ще до Євро були хороші дороги, вокзали й аеропорти. Українці за чотири роки зробили неможливе.
Прилетіли в Україну самі чи купували путівку?
— Я купив квиток на літак і замовив місце у готелі. Подорож обійдеться в 1,5 тисячі фунтів — на ваші гроші це десь 18 тисяч гривень. Найбільше забирають переліт і проживання. Мені обіцяли, що з квитком на матч тут скрізь можна їздити безкоштовно. Але у маршрутках і метро просять оплачувати проїзд. Хоча 2-3 гривні — це не гроші. У нас метро в 20 разів дорожче.
Дружина не одразу погодилася мене сюди відпускати. Вона не дуже розрізняє Україну та Росію, а про останню поганої думки. У британській пресі Путіна й Медведєва часто зображають на карикатурах в образах мафіозі. Коли народилась онука, я хотів узяти нянею росіянку. Дружина й донька запросили на роботу філіппінку. Вона погано знає англійську, але має медичну освіту. Філіппінці дружина довіряє більше.
У Марка мокра від спеки спина. Він підходить до вентилятора, який увімкнула працівниця ресторанчика. Вона пропонує йому сухарики та пиво. Марк відмовляється. Скидає футболку і стає під вентилятор. Жінка відганяє його рукою, щоб не затуляв барну стійку.
Якою уявляли Україну перед приїздом?
— У Британії працюють багато українців. Я знаю, що це розумні люди. Був переконаний, що тут знайду спільну мову з вашими вболівальниками. Звісно, мене лякали, що у вас російська мафія повсюди. Що ваші повії можуть обікрасти, таксисти завезти у ліс і забрати всі речі. Але це казали люди, які пам'ятають Україну 1990-х. Тепер це нормальна європейська країна, нічим не гірша за Грецію чи Іспанію.
А чим незадоволені?
— У вас готелі дорожчі, ніж у центрі Лондона. А умови в них могли би бути й кращі. У моєму номері за 2 тисячі гривень на добу немає капців і лише два рушники. Постіль застелили абияк. Мабуть, розраховували, що я повернуся після футболу п'яний. Другу добу ніхто не прибирає.
Бачив учора, як міліція ганяла вуличних музикантів. Мене це обурило. Не можна карати людей за їхні творчість і талант. У лондонському метро є спеціальні станції та місця для вуличних музик. Більшість із них безробітні й у такий спосіб заробляють на життя.
Чули про когось із наших політиків?
— Знаю, хто такий Кучма. Якщо по нашому телебаченню йдеться про убивства журналістів в Україні, то часто згадують його ім'я. Чув про Тимошенко, яка мала стати першою жінкою-президентом в Україні. Не можу зрозуміти одного. Якщо ви хочете, щоб вона стала вашим президентом, то чому не боретеся за свою лідерку зараз, коли вона у тюрмі? А що роблять її однопартійці? По-моєму, Тимошенко залишилася сама. Зараз її підтримує тільки адвокат.
Прізвище Янукович чув, але нічого не можу сказати. По-моєму, він дуже великий і неповороткий. У країні, де правлять огрядні політики, ніколи не буде ладу. Президент має бути худий, постійно недосипати і мало їсти.
До Марка підбігає товариш у костюмі Робіна Гуда, за 60 років. Він у високих шкіряних чоботах, на грудях нашитий червоний хрест. Чоловіки обнімаються.
— Сьогодні ми тр...мо Італію! — кричить той.
Скільки на місяць витрачає англійська сім'я?
— Я не скажу вам про статки нашої родини, бо в нас не заведено про це говорити. 120 фунтів (1,5 тис. грн. — "ГПУ") ми віддаємо за комунальні послуги — світло, воду, газ, опалення, телебачення та інтернет. За тиждень на продукти витрачаємо не більш як 50 фунтів.
Дружина іноді затримується на роботі. Їй ніколи стояти біля плити. Тому часто купуємо готову вечерю в супермаркеті й розігріваємо на своїй кухні. Іноді замовляємо їжу додому з ресторанів або суші-бару.
Пральної машинки вдома не маємо. Раз на тиждень я відношу речі у пральню біля будинку. Лікування в нас безкоштовне.
Коли британці одружуються, народжують дітей?
— У нас переважають пізні шлюби — у 28-30 років. Принц Вільям і його дружина Кетрін, які побралися торік, — приклад того. Про поповнення родини думають у 32-35.
Якщо у сім'ї нема дитини, то заводять собаку. Донька Данієла чотири роки не могла завагітніти. З чоловіком вони купили пекінеса Тедді. Коли народилася Марія, віддали його нам. Учотирьох у двокімнатці їм стало затісно. Квартири в Лондоні крихітні. Моя двокімнатна має 42 квадратні метри.
У нас пенсіонери щомісяця отримують по 1000 гривень. Яка пенсія в англійців?
— По тисячі? Тобто навіть не 100 фунтів? Англійці б уже давно рознесли наш Кабінет Міністрів за таку пенсію. Не розумію, чому українці так покірно згоджуються бідувати.
Найнижча пенсія у нас, базова — 500 фунтів, це десь 6 тисяч гривень. Якщо врахують стаж і заробітну плату, з якої ви платили внески, пенсія буде вдвічі вища. Я від державної відмовився. Ми з дружиною маємо пенсійні картки й щомісяця перераховуємо на них певну суму із зарплати. Самі вирішуємо, скільки грошей нам знадобиться на старості.
2 
1
Коментарі
21