"Постійно погрожували зґвалтувати"

2

Фото: ФОТО З САЙТА www.factbook.com

— Деякі жінки ­підходили до нас зі сльозами. Казали: "Тримайтеся. Нам шкода, що ви таке пережили". Хтось байдуже вставав і йшов. Нас поляки попереджали, що можуть бути провокативні питання від представників Росії, — говорить 55-річна Ірина Довгань із міста Ясинувата на Донеччині.

На початку квітня разом із донеччанином Олександром Хомченком і львів'янином Юрієм Яценком розповіли в Європарламенті про те, як їх катували бойовики.

Жінка працювала косметологом у власному салоні краси. Родина мала дім і авто. 23 серпня 2014-го бойовики так званої ДНР викрали Ірину з її будинку. Наступного дня прив'язали до стовпа на центральній площі Донецька. Обмотали українським прапором, на груди повісили табличку "Она убивает наших детей. Агент карателей".

— Коли місто захопили ­ДНРівці, почала допомагати хлопцям з української військової частини, що ­дислокувалася за містом, — розповідала Ірина після звільнення. — Під час поїздок багато фотографувала. Мій планшет потрапив до рук бойовиків. Зламали мою сторінку у "Фейсбуку", знайшли переписку з донецькими волонтерами. Бійці батальйону "Восток" забрали мене з дому, коли працювала в саду. Вимагали назвати всі зв'язки й прізвища людей, які допомагали українським військовим. Наступного дня віддали осетинському ­батальйону. Там катували ­серйозно. Один стріляв мені біля вуха. Інший змушував із витягнутою рукою кричати "Зіг хайль!" і казав, що я фашистка. Ще один осетин розганявся і бив мене ногою в груди. Я відлітала, вдарялася спиною об стінку камери і довго не могла дихати. Постійно погрожували зґвалтувати.

З нашого дому вивезли меблі, пральну машинку, телевізор, холодильник, із сейфа вигребли всі гроші. Знайома казала, що якась дівчина ходить у моїй шубі. Всім розказує: "Збулася моя мрія. ­Тепер маю норкову шубу". Купила її на 50-річчя.

У Брюсселі Ірина Довгань мала 10-хвилинну доповідь.

— Після нашого виступу не прозвучало жодного запитання, — каже. — Не уявляю, які вони можуть бути після розповіді лютеранського пастора Олександра Хомченка про те, як його катували (2014 року в центрі Донецька разом із однодумцями молився за мир в Україні. Олександра затримали бойовики. Його били, катували, підвішували на дибу. За чотири дні тричі виводили на розстріл. — ГПУ).

Зустріч організували поляки. Все було дуже прагматично. Ми виступали в ­Європарламенті перед депутатами. Також — перед журналістами. Просто давали свідчення. Розповідали про те, що пережили. Вони слухали, записували, документували. Потім депутати роз'їхалися по своїх країнах і зробили там доповіді.

Поляки сказали, що давно треба було везти людей, які пережили катування на Донбасі, щоб особисто розповідали про свій досвід. Це працює, діє на європейців. Я пригадувала деталі катувань. Пробула в полоні п'ять днів. За раз усього не розкажеш. Виринають нові спогади. Але не хочу про це говорити в Україні. Нам ще тут жити. В Європі казала все, щоб допомогти батьківщині і щоб з Росії не зняли санкції. Сумно, що наша держава не організовує таких поїздок. У нас повно людей, які могли б свідчити.

Після полону Ірина з чоловіком і донькою переїхали на Київщину. У кредит придбали будинок у Васильківському районі. У розграбованому домі в Ясинуватій зараз — казарма бойовиків.

— Там живуть військові із батальйону "Восток". Ми ж, як усі переселенці, намагаємося вижити. По допомогу не зверталися. Чоловік перевіз бізнес із Донбасу до Києва (будівельну фірму. — ГПУ). Працює дуже багато. Я теж на двох роботах: косметологом і менеджером. Дякувати Богу, попит на хороших фахівців є завжди, — розповідає жінка. — Почали життя спочатку. Втратили все, але не опустили руки. У квартирі я просто божеволіла. Тому купили будинок. Щовечора ­після роботи робимо ремонт. Посадили тут сад, який нагадує про той, що був удома. Всі дерева прижилися.

Коротко

Бойовики ДНР обстріляли власний блокпост поблизу селища Оле­нівка. Звинуватили в цьому українських військових. Сепаратистські видання пишуть, що загинули четверо мирних жителів, серед яких — вагітна жінка, а поранені — восьмеро. Насправді, стріляли бойовики, українські військові не відповідали. Про це заявили у штабі АТО.

У селищі Зайцеве на Донеччині 25 ­квітня бійці 53-ї бригади в бою взяли в полон ­ДНРівця. На позиції сил АТО вийшла диверсійна група противників. Українські бійці відбили атаку, під час перестрілки поранили бойовика ДНР, який виявився місцевим жителем. Полонений розповів, де розташовані ворожі позиції.

24 квітня поблизу міста Костянтинівка на Донеччині безпілотник бойовиків скинув займисту речовину. ­Поранило українського військовослужбовця. Про це повідомив речник адміністрації президента з питань АТО 47-річний Андрій Лисенко. Противник коригує вогонь сучасним радіолокаційним комплексом "Зоопарк-1". ­Це дозволяє вести влучну стрільбу.

26 квітня на блокпосту у Станиці Луганській бойовики з гранатометів влучили у вагончик працівників фіскальної служби. Про це повідомив голова Луганської обласної військово-­цивільної адміністрації 52-річний Георгій Тука. Багато влучень — у будинки в центрі міста, зокрема, у щойно відремонтовані. У них розбиті вікна й поламані дахи. Обстріляли також Попасну, Щастя та Трьохізбенку. Тому відкриття пропускних пунктів на Луганщину знову відклали.

2818 українських військових загинули в зоні АТО за два роки. Про це повідомляє Генеральна прокуратура України. 88 із них — за три місяці 2016 року.

135 мін випустили бойовики по Авдіївці ввечері 24 квітня. Цього ж дня обстріляли з артилерії калібром 152 мм селище Правдівка. Пошкодили житлові будинки й місцеву церкву. Українські військові чотири рази відкривали вогонь у відповідь.

600 викладачів Донецького медичного університету перейшли на бік ДНР. Майже половина складу. Про це повідомив ректор вузу 63-річний Юрій Думанський. У перереєстрований на українській території університет виїхали 250 викладачів. ­Заклад продовжує підготовку кадрів. Торік до інтернатури випустили 127 молодих ­лікарів, на перший курс прийняли 500 студентів. Із Краматорська університет виїде лише після повного звільнення ­Донецька.

×