Восени в Ірландії починається сезон стрижки овець. Фермери наймають на роботу "овечих перукарів" — ширерів. За кожну пострижену тварину платять 12–15 євро. Вправний майстер мусить обробити 20 овець за 20 хв. На фермах поблизу великих міст влаштовують шоу, де ширери змагаються на швидкість. Квитки продають від $70.
На змагання чоловіки одягають дві пари джинсів. На рукави й під пахвами нашивають грубі латки. Із хліва по одній виводять овець.
— Їх добу не годували, не давали води, — розповідає Пауло Ламберт із ферми в ірландському місті Потербело. — Дуже важливо, щоб овече руно було сухе. Тварин, які потрапили під дощ чи скупалися в річці, відправляємо сохнути тиждень. Бо волога вовна запітніє, злипнеться і матиме поганий запах. Важливо, щоб після стрижки кілька тижнів трималася тепла погода. Голі вівці можуть легко застудитися.
Пауло за вуха веде вівцю до дощатого настилу. Голить машинкою їй голову та шию, штовхає на підлогу і стриже спину. Тут вовна найякісніша, її збирають в окремий кошик. Руно з живота, з-під пахв і грудей продають дешевше. Обстриженим вівцям дають напитися і відпускають пастися. З кожної тварини мають 6–9 кг вовни.
— Зараз стригти овець легко, — говорить майстер Петр Касерлі. — Колись я був чемпіоном зі стрижки ножицями і бритвою. За годину обробляв 40 тварин. Руки після того так боліли, що ложки втримати не міг. Коли на фермі закупили електробритви, молодші хлопці почали стригти вдвічі швидше.
Після роботи одяг ширерів перуть і дезінфікують. Так воші, кліщі й бактерії не переносяться від однієї вівчарні до іншої.
— Усі думають, що вівці дурні, — каже Петр. — То правда, що вони не зайдуть у загін, якщо на хвіртку повісити ганчірку чи пофарбувати паркан. Але я бачив, як узимку вівці стали навкруг овечки, яка окотилася, і дмухали на ягня. Не відходили півдня, доки малюк не відігрівся. Зазвичай у стадо пускаємо цапа або віслюка, аби вівці гуртувалися коло нього.
Кілограм шерсті коштує 10 гривень
У Карпатах овець стрижуть навесні. Тоді шерсть завивається і стає тоншою біля кореня. Її легше зрізати.
— Мій дядько їздив у Канаду, то казав, що в них овець двічі на рік стрижуть — восени і навесні, — розказує 33-річний Іван Молдаван із села Лисичово Іршавського району на Закарпатті. — Восени знімають руно, щоб вівці менше місця займали і можна було їх у хлів більше нагнати.
У нас це роблять весною, коли линяти починають. Бо як на зиму шерсть знімеш, то позамерзають. Ніхто машинок не має, ножицями або бритвою стрижуть. Бо одна машинка тисячу гривень коштує, вона роками не окупиться.
Із вівці можна зняти 6–7 кілограмів шерсті та продати по 10 гривень за кілограм. У нашому селі овець давно ніхто не тримає — невигідно. У сусідніх селах люди по три-чотири мають, щоб бринзу робити. Шерсть на хаті збирають, і з неї собі ковдри роблять чи носки плетуть на зиму. Здавати невигідно, бо це аж у Франківськ треба тюки везти.
Карпатські вівчарі годують овець любистком, щоб шерсть була гладкою. Також збирають восени гусінь соснового шовкопряда і сушать. Узимку підкидають у корм тваринам, щоб шерсть краще росла.
3 
1
Коментарі