"Я в Антарктиці познайомився з дружиною, — каже 30-річний зимівник Дмитро Марченко. У складі 13-ї Української антарктичної експедиції він повернувся у понеділок із льодового материка. — Тоді я був у 11-й експедиції. Тепер жінок в Антарктику не беруть — складні природні умови. Поки зимував, то в Україні син народився. Ще не бачив його".
У 1996-му Велика Британія передала Україні станцію "Майкл Фарадей" у Західній Антарктиці, її перейменували на "Академік Вернадський". Щороку в лютому-березні загін із 12–14 зимівників вирушає в Антарктику, аби змінити попередників. Зміна триває рік.
Метеоролог Олександр Зулас, 23 роки, торік поїхав до Антарктики вперше. Він п"є шампанське з пластикового стаканчика, заїдає його цукерками. Усіх зимівників зібрали для зустрічі з журналістами в Національному антарктичному науковому центрі в Києві.
— Подав документи, не думав, що візьмуть. Тільки-но закінчив Одеський університет. Дуже скучив за рідними. Завтра вранці візьму білет на автобус, поїду додому. Синові везу в подарунок череп пінгвіна. Я його не вбивав, знайшов, гуляючи, на снігу. Боявся, що відберуть на кордоні, то заховав глибше в сумку, прикрив сорочками й білизною, — каже Зулас.
Учасники 13-ї експедиції займалися ремонтами, замінювали систему водопостачання, відновлювали систему опріснювання води.
— Відкрили там бібліотеку і художню галерею, — каже 30-річний лікар Вадим Вісвенчук. — Кімнати там одно- та двомісні. Є їдальня, спортзал, душ, сауна, медпункт. Кілька разів грали у футбол на снігу: роздягалися до трусів, пірнали в крижану воду, потім 10 хвилин ганяли в м"яча. Не виписав жодного лікарняного. Переживав, коли туристи приїжджали. Вони — єдині рознощики інфекції на Антарктиці. Там вірусів нема, — каже лікар.
Національний антарктичний науковий центр оголошує щороку конкурс для участі в зимівлях. Найбільші шанси в геофізиків, радіоінженерів, механіків і програмістів-системників.
3 
1
Коментарі