51-річний Віктор Мошкін із міста Козятин на Вінниччині не догледів онука 4-річного Владислава. Хлопець сів на двоколісний велосипед із двома додатковими колесами і поїхав шукати матір. Зник із дому опівдні 8 липня.
— Вони вдвох збиралися на рибалку. Поки дєд вудки складав, Владік їздив на велосипедику. У нас дом, гараж і магазин, де я торгую, всьо рядом. Тут прибігає чоловік, кричить, що Владік пропав, — розповідає 45-річна Ірина Мошкіна. — Ноги ватними стали. Думала, серце не витримає. Бога просила, щоб живий був. Дурні думки почали в голову лізти.
Дитину шукали по сусідніх вулицях у радіусі 1 км. Ніхто Владислава не бачив.
— Кликали його, а він як сквозь землю провалився. Підключили сусідських дітей. Вся наша округа шукала малого, — продовжує баба хлопчика. — А чоловік уже кричав, що візьме пістолета і застрелиться, бо дочка приїде з Києва і вб'є за дитину.
Пошуки тривали майже 3 год. Тим часом Владислав здолав 4 км і добрався до Білоцерківської траси. Їхав по розмітці. По обидва боки його минали машини, і жоден водій не зупинився.
— Я був на заправці "Авіас". Коли заливав топливо, бачу — хлопчик їде посеред дороги. Машини його обганяють — то встрєчна, то попутна. Ше подумав, чо це його ніхто не зупиняє, де батьки? — згадує колишній працівник ДАІ Петро Ващук. — Тут бачу — фура летить, проїжджає повз дитину. А хлопцем аж колихнуло. Я вилетів на дорогу, схватив його і назад повернувся на заправку. Став розпитувати: як звуть, прізвище. Він назвався. Сказав, що на канікулах, бо садочок закритий, а їхав до мами. Рядом був 5-й дитсадок. Пішли туди, там його не впізнали. Рішив у міліцію дзвонити.
Віктор Мошкін теж звернувся в міліцію. Там і повідомили, що Владислава знайшли на трасі.
— Петя (Петро Ващук. — "ГПУ") нас знав. Зразу налетів на дєда: "То це твій малий? То це ти так дивишся за ним? Ви тільки не бийте онука". Хотіли могорич йому виставити. А він наотрєз відказався. Попросив подяку міліції висловити і всьо, — каже Ірина Анатоліївна. — Я дитину схопила і минут 15 не відпускала від себе. Разом заснули, а наступного дня вони все-таки пішли на рибалку.
27 липня у Владислава день народження. Його мати Марина досі не знає про пригоди сина. Живе й працює у Києві.
— Як приїде на імєніни, то всьо на місці розкажем. А то буде переживати. У той день Владік подзвонив до неї. Розказував, що дуже довго їхав до неї в Київ. Але вона нічого не поняла, — додає хрещена хлопця Анна Анатоліївна. — Він дуже непосидючий, шустрий. Знає з 3 років весь алфавіт, рахує до 100. А віршики схоплює на льоту.
2 
1
Коментарі