Харків'янин Андрій Одінцов провів тиждень на гірськолижному курорті біля підніжжя Ельбрусу – найвищої вершини Кавказу. Найбільше вражений краєвидами гір та гостинністю місцевого населення – балкарців.
З Харкова до селища Терскол під Ельбрусом добрався за 24 години. Поїздом до станції "Мінеральні води" - 20 годин а звідти ще 200 кілометрів автошляхом. Про трансфер в Росії краще домовитися наперед – тоді не доведеться платити втридорога водіям, які чекають туристів на вокзалі. На дорогу в дві сторони витратив майже тисячу гривень.
Терскол - невелике селище з кількома багатоповерхівками і готелями. Здається, що навіть села біля Буковелю, як то Микуличин, мають розвинутішу інфраструктуру.
Зустрічав там туристів з Німеччини, прибалтів, чехів. Українці і білоруси – само собою. Попри те, що з?їжджаються зі всієї Європи, загальна кількість туристів невелика – багато людей ще бояться, що на Кавказі може бути неспокійно. Завдяки цьому на схилах немає натовпу і кататися приємно.
Найвища точка з якої можна спускатися – вище чотирьох тисяч метрів над рівнем моря. Це вже над хмарами. На такій висоті дуже відчувається нестача кисню. Ще коли стоїш – нічого. А коли починаєш рухатися, дихання частішає і враження таке, що задихнешся.
Розгалужених трас немає, але спуски настільки широкі і різноманітні, що кожен може найти щось для себе. Є пологіші ділянки, є стрімкіші. Місцеві фрірайдери за пиво водять приїжджих на небезпечні ділянки зі скелями і небезпекою лавин.
Абонемент на пів дня підйому коштує близько 190 гривень, на день – 320. Купував на півдня, то більше семи спусків не встигав зробити навіть у швидкому темпі.
Вдень повітря біля Ельбрусу прогрівається до плюсової темпаратури. Прохолодно, але дехто навіть засмагає – бо сонце яскраве. Всі місцеві з темними загорілими обличчями. Коли сонце заходить, темпаратра опускається на 20 градусів.
Поїсти в місцевому кафе можна за 40 гривень. За ці гроші можна взяти першу страву – борщ чи солянку. Але порції тут ситні і великі – зі шматками баранини, такі густі що ложку можна ставити. Другого вже не хочеться.
Гостинність місцевого населення просто вражає. Забув в таксиста в машині сувеніри – чай і магнітики, він мені їх сам привіз під готель за три години. У кафе попросив пакетик, бо хотів забрати додому хліб, який не доїв, вони дали ще чотири куски хліба додатково. Коли нема дрібних грошей в кафе, то вони замість того щоб чайові собі взяти, беруть меншу суму і кажуть: "донесете потім".
3 
2164
Коментарі