Жителька російського міста Єкатеринбург Ганна Пученькіна, 25 років, в травні відвідала замок Град Кост у гірській місцевості Чеський Рай, за 80 кілометрів від Праги.
Від замку так і віє старовиною — його збудували у 1371 році. Схований між горами і лісами, тому під час війни ворогам знайти його було складно. За часів комунізму замок належав урядовцям, але з часом його знову віддали роду Кінських, які зараз живуть в Італії. Але вони люблять батьківщину і приїздять сюди дуже часто, постійно підтримують у замку порядок.
Поряд із замком є готель, лавка сувенірів і магазин. Можна також орендувати човна і поплавати у найближчій річці.
Місцина має назву Долина Сліз. За легендою, біля замку багато століть тому жила дівчина. Якось вона закохалася у дворянина із замку, та одружитися їм не дозволили через соціальну нерівність. Але так сталося, що у дівчини все-таки народилася дитина від нього. Щоб уникнути ганьби, вона вбила дитя і закопала неподалік від річки. Кажуть, з того часу в долині навколо водойми було чути дитячий плач. Але це лише легенда, правди у ній мало.
Ганна замовила індивідуальну екскурсію по залах будівлі. Заводили на кухню, показували древній посуд — на ньому колись смажили м'ясо, пекли пироги і варили каші. Коли у замку ще не було водопостачання, туалет будували в кутку залу.
Стеля у деяких кімнатах замку — дерев'яна. Щоб зберегти дерево надовго, його до 1981 року обробляли спеціальними мастилами, у які додавали коров'ячу кров. Тоді дерево не пропускатиме вологу, буде стійке до сирості. Лише 30 років тому почали змащувати технічними маслами.
Також побачила портрет молодої жінки. Там, де намальована шия, у картині була невеличка кругла дірка.
Запитала у гіда, як же її проткнули. Та сказала, кількасот років тому у замку жили чоловік із дружиною. Жінка та була дуже балакуча, говорила без упину і про все на світі. Чоловік намагався її втихомирити, але та не звертала уваги і увесь час набридала йому пустими балачками.
Якось чоловік не стерпів, взяв рушницю і вистрелив у портрет дружини, він саме висів поряд. Тоді обернувся до неї і сказав: якщо ти зараз не стулиш рота, наступний постріл буде тобі в голову. Мабуть, забагато говорити жінка припинила, бо після того жила ще кілька десятків років.
Бачила іще одну дивну картину. На ній — ніби звичайна дівчинка, але голова набагато більше за тулуб, через те було трохи страшнувато. Виразні очі дивилися прямо на мене. Злякалася, що зображення зараз рухатися почне.
Гід пояснила, що 300 років тому дворяни боялися писати портрети своїх дітей до десяти років. Вірили, що тоді малюк захворіє, і може навіть помре.
"Ця мати мріяла зобразити маленьку доньку на портреті, але художник намалював лише тулуб дворічної дитини. А коли та вже доросла до десяти років, домалювали обличчя. Тому дівчинка виглядає так загрозливо".
4 
2164
Коментарі
2