28 жовтня 1972 року луганська футбольна команда "Зоря" здобула звання чемпіона СРСР. До того часу жоден представник обласного центру не вигравав першості Союзу. Тренував "Зорю" Герман Зонін. Він народився в Казані, більшу частину свого життя провів у Санкт-Петербурзі. У пітерській квартирі Зоніна ми й зустрілися.
Як вийшло, що "Зорю" ви очолювали двічі?
— У 1962 році ми виграли першість України, але через кабінетне рішення до вищої ліги чемпіонату СРСР не потрапили. Потім Москва направила мене до Бірми. Поїхав на рік, умовили залишитися на три. Працювати у тропіках було важко. Пішов до посла СРСР Олексія Родіонова, він посприяв моєму поверненню на батьківщину. Приїхав і відразу ж — до Луганська. Це було 1969-го.
Тоді в "Зорю" перейшов нинішній наставник київського "Динамо" Йожеф Сабо. Він завжди був емоційним?
— Так. "Динамо" Сабо залишив через конфлікт із тренером Віктором Масловим. Якось ми грали в Києві: суддя призначає пенальті у ворота господарів, Сабо б"є повз ворота. Після гри підходить, ледь не плаче: "Думаєте, я навмисне "Динамо" не забив?"— питає. "Не кажи дурниць, Йожефе", — кажу йому. Він завжди був професіоналом. Колись на 30 секунд запізнився на збір. Автобус уже від"їхав. Я вирішив оштрафувати його. Сабо наздогнав команду на таксі. А потім сказав: правильно зробили, що оштрафували, дисципліна насамперед.
Чому Сабо не залишився в команді й не став чемпіоном СРСР-1972?
— Йожеф після закінчення чемпіонату-1970 запевняв, що закінчуватиме ігрову кар"єру. Йому подарували маленький кольоровий телевізор, ушанували в місцевому Палаці культури. І тут читаю в газетах: Сабо перейшов до московського "Динамо" тренера Костянтина Бєскова. Потім чемпіонського для "Зорі" року ми перетнулися з Сабо. Не вгадав ти, Йожефе, кажу. Радий, що він знову тренує. Думаю, він виведе київське "Динамо" на новий рівень.
Сабо наздогнав команду на таксі
Подейкують, що "Зоря" виграла чемпіонат завдяки залаштунковій роботі Володимира Шевченка — першого секретаря Луганського, тоді ще Ворошиловградського, обкому партії. Що скажете?
— Просто Шевченко перейшов дорогу господареві республіки — Володимиру Щербицькому. Луганчани стали обігрувати Київ у всіх видах спорту. Перевірка фінансових документів "Зорі" почалася ще під час чемпіонату-1972. Активно працював відділ боротьби з розкраданням соціалістичної власності. Якби щось знайшли, усіх би посадили. Після чемпіонського року Шевченка зняли з посади, перевели до Донецька. Мені ж Щербицький вручив годинник із написом: "За розвиток футболу в Україні".
Які зарплати були в чемпіонів СРСР?
— Гравці "Зорі" отримували 180 карбованців. 65 — преміальні за перемогу. Були гроші в конвертах. Цим у Союзі всі займалися. Багато хлопців мешкало в дерев"яних будиночках, я їм вугілля діставав. Потім вибили команді будинок біля обкому партії. У місцевому універмазі влаштовували для футболістів розпродаж. Був такий випадок: приходить до мене дружина захисника Колі Пінчука й каже: "Допоможіть — у мене бюстгальтера немає". Так тоді й жили.
"Зоря" здобула чемпіонство за тур до фінішу. У вас ще два перенесені поєдинки залишалися. Як вдалося досягти такої переваги?
— Лише на футбольному полі. З "Торпедо" нам вистачало зіграти внічию. Матч іще не почався, а голкіпер Ткаченко прибігає до роздягальні. "Ми — чемпіони!!!" — кричить. Ніхто з хлопців не розуміє. Які чемпіони, якщо ще гра попереду? Ткаченко пояснює, що він домовився з торпедівцями. До нього підходить капітан Сашко Журавльов і як дасть йому стусана. "Ти що? — каже. — Хто тебе просив домовлятися? Пропустиш — одразу залишу поле". Зіграли ми тоді 1:1, але чесно.
На Луганщині вас не забувають?
— Торік мені виповнилося 80. Визнали почесним жителем області. У Пітері, в Смольному, вручили грамоту. Було приємно побачити Журавльова — директора Луганської дитячо-юнацької спортивної школи. Шкода, що з"їздити на Донбас відсвяткувати 35-річчя чемпіонства не вдалося. Нещодавно зробили операцію на кульшовому суглобі. Востаннє був у Луганську 2002-го на 30-річчя перемоги.
1926, 9 вересня — Герман Зонін народився в Казані (Росія)
1949 — переїхав до Ленінграда, почав грати за місцеве "Динамо"
1961 — очолив луганський клуб "Трудові резерви"
1965 — старший тренер національної команди Бірми
1969 — повернувся до Луганська
1972 — виграв чемпіонат СРСР із "Зорею"
2006 — став почесним жителем Луганщини
2 
1
Коментарі