Майже місяць тому керівництво європейської футбольної спілки вирішило — 26 травня 2018 року фінальний матч Ліги чемпіонів відбудеться в Києві. Найсильніша клубна команда Європи наступного сезону визначиться на стадіоні Національного спортивного комплексу "Олімпійський".
Столиця України вперше прийматиме вирішальну гру одного з єврокубків. "Олімпійський" стане тридцятим стадіоном, де відбудеться заключний матч найсильнішого клубного турніру з футболу.
Розповідаємо про арени, які найчастіше приймали його раніше.
"Вемблі"
Місто: Лондон, Англія
Вміщує: 90 000 глядачів
Домашня арена: збірна Англії
Кількість фіналів Кубка/Ліги чемпіонів: 7
Переможці: 1963 — "Мілан", Італія, 1968 — "Манчестер Юнайтед", Англія, 1971 — "Аякс", Амстердам, Нідерланди, 1978 — "Ліверпуль", Англія, 1992 — "Барселона", Іспанія, 2011 — "Барселона", Іспанія, 2013 — "Баварія", Мюнхен, Німеччина
Щорічно утримання "Вемблі" коштує 12,8 млн євро — 740 млн грн. Згідно з бізнес-планом, приносити прибуток арена почне 2023-го. Зведений 9 років тому на місці історичного "Стадіону Імперії", або старого "Вемблі". Тут 1966 року збірна Англії єдиний раз стала чемпіоном світу. А за два роки 1968-го англійський клуб уперше виграв Кубок чемпіонів. У додатковий час "Манчестер Юнайтед" із рахунком 4:1 переміг португальську "Бенфіку". Один із голів за переможців забив капітан команди Боббі Чарльтон. У фіналі на "Вемблі" він був одним із двох футболістів, хто вижив після мюнхенської авіакатастрофи в лютому 1958-го. Тоді загинули вісім гравців основного складу "Манчестер Юнайтед". Нову команду з нуля зібрав шотландський тренер Мет Басбі, який також дивом залишився живий після падіння літака. Поле лондонського "Вемблі" було щасливим і для одвічного конкурента "Юнайтед" — "Ліверпуля". 1978-го у фіналі Кубка чемпіонів "червоні" обіграли бельгійський "Брюгге". Вже на "Новому Вемблі" історичним можна назвати фінал 2013-го. Вперше у вирішальному поєдинку Ліги чемпіонів зійшлися два представники німецької вищої ліги. "Баварія" перемогла дортмундську "Боруссію" — 2:1.
"Сантьяго Бернабеу"
Місто: Мадрид, Іспанія
Вміщує: 85 454 глядачі
Домашня арена: "Реал"
Кількість фіналів Кубка/Ліги чемпіонів: 4
Переможці: 1957 — "Реал", Мадрид, Іспанія, 1969 — "Мілан", Італія, 1980 — "Ноттінгем Форест", Англія, 2010 — "Інтер", Мілан, Італія
Лише 2 хв. провів на полі єдиний італієць у складі міланського "Інтера", чемпіона серії "А". У фіналі 2010-го Марко Матерацці наприкінці матчу замінив автора двох голів у ворота "Баварії", аргентинця Дієго Міліто.
Гру приймав клубний стадіон мадридського "Реала". Збудований 1947-го. Пережив кілька реконструкцій. Приймав фінали Євро-1964, Кубка світу-1982. 1955 року арену перейменували на честь Сантьяго Бернабеу. Він був президентом "Реала" з 1943-го по 1978 рік. Перша гра з електричним освітленням відбулася тут 1957‑го. Того ж року "Сантьяго Бернабеу" вперше приймав фінал Кубка чемпіонів. Господарі поля за присутності 124 тис. глядачів обіграли італійську "Фіорентину" — 2:0.
"Король Бодуен"
Місто: Брюссель, Бельгія
Вміщує: 50 122 глядачі
Домашня арена: збірна Бельгії
Кількість фіналів Кубка/Ліги чемпіонів: 4
Переможці: 1958 — "Реал", Мадрид, Іспанія, 1966 — "Реал", Мадрид, Іспанія, 1974 — "Баварія", Мюнхен, Західна Німеччина, 1985 — "Ювентус", Турин, Італія
Єдиний стадіон, що приймав дводенний фінал Кубка чемпіонів. До кінця 1960‑х у футболі після нічиєї в основний і додатковий час долю матчу вирішував жереб. Післяматчеві пенальті в єврокубках почали призначати з сезону 1971-го. Але на фінальні поєдинки це правило не поширювалося. 1974 року 90 хвилин матчу між німецькою "Баварією" та іспанським "Атлетико" завершилися без голів. У додаткові півгодини команди обмінялися забитими м'ячами.
Попередні два фінали в Брюсселі були щасливими для мадридського "Реала". А от їхні земляки з "Атлетико" в повторному матчі не змогли нічого вдіяти з "Баварією", у складі якої грали шестеро майбутніх чемпіонів світу. Іспанці поступилися 0:4. Востаннє стадіон у бельгійській столиці приймав фінал Кубка чемпіонів 31 рік тому. Єдиний м'яч у зустрічі "Ліверпуль" — "Ювентус" із пенальті забив капітан туринців, француз Мішель Платіні. Матч завершився трагедією. Англійські вболівальники спровокували безлад на трибунах. Загинули 39 чоловік. Клуби з цієї країни дискваліфікували з єврокубків на п'ять років.
"Ернст Хаппель"
Місто: Відень, Австрія
Вміщує: 50 865 глядачів
Домашня арена: збірна Австрії
Кількість фіналів Кубка/Ліги чемпіонів: 4
Переможці: 1964 — "Інтер", Мілан, Італія, 1987 — "Порту", Португалія, 1990 — "Мілан", Італія, 1995 — "Аякс", Амстердам, Нідерланди
Стадіон у віденському парку "Пратер" носить ім'я австрійського тренера Ернста Хаппеля. Клуби чотирьох країн під його керівництвом ставали національними чемпіонами. Крім батьківщини, Ернста Хаппеля особливо шанують у Нідерландах. Роттердамський "Феєноорд" за його тренерства здобував Кубок чемпіонів, збірна стала віце-чемпіоном світу-1978.
1990-го у фіналі Кубка чемпіонів на полі стадіону "Ернст Хаппель" голландська трійця італійського "Мілана" — Гулліт, ван Бастен, Райкаард — принесла "червоно-чорним" перемогу над "Бенфікою". Голом відзначився центральний півзахисник Франк Райкаард. За п'ять років він вийде на це поле проти колишніх одноклубників у складі амстердамського "Аякса". Віддасть голевий пас на Патріка Клюйверта. М'яч, забитий 18-річним нападником, стане єдиним у грі.
"Олімпіко"
Місто: Рим, Італія
Вміщує: 70 634 глядачі
Домашня арена: "Рома", "Лаціо"
Кількість фіналів Кубка/Ліги чемпіонів: 4
Переможці: 1977 — "Ліверпуль", Англія, 1984 — "Ліверпуль", Англія, 1996 — "Ювентус", Турин, Італія, 2009 — "Барселона", Іспанія
Відкрили стадіон 1937 року. Сучасного вигляду набув напередодні Кубка світу-1990. Тоді над трибунами з'явився дашок із цупкої матерії на зразок накриття. Його древні римляни використовували в Колізеї, захищаючи глядачів від сонця й опадів. Арену ділять два римські клуби — "Лаціо" і "Рома".
Для останньої 1984 рік був дебютним у Кубку чемпіонів. Команда дійшла до фіналу, який мав відбутися саме на їх домашньому "Олімпіко". Але в серії післяматчевих пенальті римляни поступилися "Ліверпулю". Цей англійський клуб свій перший Кубок чемпіонів здобув також у Римі. 1977-го обіграли західнонімецьку "Боруссію" із Менхегладбаха. Того року на римському "Олімпіко" могло зіграти київське "Динамо". У чвертьфіналі чемпіон СРСР перервав трирічну гегемонію в Кубку чемпіонів мюнхенської "Баварії". В першому півфіналі кияни обіграли "Боруссію" 1:0, але у матчі-відповіді пропустили від німців два м'ячі.
"Сан-Сіро"/"Джузеппе Меацца"
Місто: Мілан, Італія
Вміщує: 80 018 глядачів
Домашня арена: "Інтер", "Мілан"
Кількість фіналів Кубка/Ліги чемпіонів: 4
Переможці: 1965 — "Інтер", Мілан, Італія, 1970 — "Феєноорд", Роттердам, Нідерланди, 2001 — "Баварія", Мюнхен, Німеччина, 2016 — "Реал", Мадрид, Іспанія
80-тисячний "Сан-Сіро" міг стати 100-тисячником. Але під час розбудови перед Кубком світу 1990-го над однією з трибун не звели третього ярусу. Заважало сусідство з іподромом.
Арену ділять два місцеві клуби — "Мілан" та "Інтер". Коли господарями поля є останні, стадіон називають "Джузеппе Меацца" — на честь капітана "Інтера" та збірної Італії 1930-х, дворазового чемпіона світу. Він 11 сезонів грав за "Інтер" і один — за "Мілан".
Міланські клуби 10 разів привозили до рідного міста Кубок чемпіонів. 1965-го фінал турніру був домашнім для "Інтера". Господарі обіграли португальську "Бенфіку — 1:0. Серед міст лише Мадрид має на своєму рахунку більше перемог. До столиці Іспанії Кубок чемпіонів 11 разів привозив "Реал". Востаннє в фіналі за пенальті обіграв земляків з "Атлетико". Гра проходила в Мілані 28 травня цього року.
4 
1
Коментарі