Збірна України з біатлону провалилася на Олімпіаді в Пхьончхані у Південній Кореї — жодної медалі, жодного потрапляння до шістки найкращих. Команда, в яку вклали 38 млн грн бюджетних грошей і на яку сподівалися найбільше, не виправдала сподівань.
Передостанній день змагань ознаменувався скандалом — ображена неучастю в естафеті Валентина Семеренко звинуватила керівництво збірної в непрофесіоналізмі й несправедливості.
"Тренер навіть збори не провів і не повідомив, чому так кинув мене. Ні Іра Варвинець, ні Меркушина не влучали, всі гонки бігли гірше від мене. Так боляче і прикро, коли брешуть тобі в очі", — написала Семеренко в соціальній мережі.
Підстави для демаршу Валентини були. Пік форми в збірної України припав на старт сезону — в листопаді. Відтоді показники українок погіршувалися. Тренер Урош Велепець не зумів підвести команду до Олімпіади в найкращій формі. На кожному наступному етапі Кубка світу наші дівчата бігли все повільніше. Дійшло до того, що ледь не кожна учасниця естафетної четвірки в Пхьончхані поступалася лідеру свого етапу на понад 10 секунд. Винятком була лише Юлія Джима.
Тренери й керівництво федерації, опинившись у складній ситуації, запанікували. Їхні рішення інколи здавалися абсурдними. Лідера збірної Юлію Джиму не заявили на стартові гонки — спринт і переслідування. Логіка була простою. Мовляв, оскільки Джима потрапляє до 15 найкращих й автоматично стартуватиме в найпрестижнішій біатлонній дисципліні, гонці з масовим стартом, треба дати шанс молодим.
Результат — Ірина Варвинець із чотирма промахами на стрільбі стоячи не пройшла навіть до гонки переслідування. Анастасія Меркушина фінішувала в п'ятому десятку й ні на що серйозне претендувати не могла. Потім сюрприз піднесла світова федерація біатлону. Там рахували зовсім не так, як наші тренери. І тому Юлія Джима, яка не з власної волі пропустила дві стартові гонки, виявилася не 15-ю, а 16‑ю в списку й до масового старту не потрапила.
На завершення керівництво збірної зуміло образити двох чемпіонок минулої Олімпіади. Валентину Семеренко не взяли до естафетної команди, змусивши проплакати весь вечір, а Олену Підгрушну, прапороносця олімпійської збірної на церемонії відкриття, не допустили на жодну з гонок.
Однак і це ще не все. Напередодні естафети тренери влаштували змагання між Підгрушною і Меркушиною за право бігти останній етап. Виграла Меркушина, але втомилася так, що на головну гонку в неї просто не залишилося сил.
Підсумкове 11-е місце в естафеті — закономірний наслідок тренерських прорахунків.
Чоловіча збірна фінішувала 9-ю.
Там розгубив найкращу форму лідер команди Сергій Семенов. Натуралізований росіянин Володимир Семаков виявився набагато гіршим за українця Віталія Кільчицького. Ображений галичанин узагалі покинув біатлон і став тренером із фізпідготовки львівського хокейного клубу.
Ще два учасники естафети — Артем Прима й Дмитро Підручний набрали форму близьку до оптимальної лише на фініші Олімпіади. Дев'яте місце в естафеті — їхня заслуга.
Найгірше, що перспективи українського біатлону виглядають непереконливо. На наступній Олімпіаді розраховуватимуть на повільних Варвинець, Меркушину, Журавок. Не подолано головної вади — ще з дитячих шкіл ставку роблять на так званих "снайперів". У наших реаліях це спортсмени-тихоходи, які вміють гарно стріляти, але повільно біжать. Ніхто з тренерів не хоче докладати зусиль, аби навчити швидкісного спортсмена стрільбі. Бо можна ризикнути й нічого не отримати на виході. Однак, що буває з командою, коли не виходить стрільба, — добре видно на прикладі олімпійської української збірної‑2018.
5 
1
Коментарі