Капітан футбольної збірної України Андрій Шевченко, 32 роки, одразу просить не ставити запитання про його подальшу кар"єру. Він ще не знає, де гратиме наступного сезону. Відомо тільки, що 9 липня Шевченко має прибути до табору "Челсі" — контракт найкращого футболіста Європи-2004 із лондонським клубом буде чинним іще рік.
Ви батько двох дітей. Наскільки їх поява вплинула на ваш ритм життя?
— Діти дають зрозуміти, що я вже не належу самому собі. Усе, що я нині роблю, підпорядковано інтересам сім"ї. Саме вона дає тобі нову мотивацію. Узагалі я нині шукаю балансу між особистим, футбольним та громадським життям. Сам формую своє реноме, на це ніхто не може вплинути.
Ви кажете про баланс. Але ваше особисте життя з Крістен Пазік цілком закрите для преси. Чому?
— Я не настільки відкритий, як Девід Бекхем, у якого все на видноті. Я дуже поважаю Девіда, але мені важко уявити себе з Крістен на його місці.
Ваша дружина поділяє цю точку зору?
— Цілком. Вона вважає так само, як і я. Треба — робимо, не треба — ні. Нісенітниця, що в нашій сім"ї головні рішення приймає дружина. Звичайно, це роблю я. Треба поменше читати жовту пресу.
Бразилець Сократес курив цигарки, француз Кантона любив червоне вино. Вам траплялося порушувати режим?
— Можу випити півпляшки вина чи келих пива. Жодних проблем. Але я навчився говорити собі "годі". І так уже чотири-п"ять років. До 25 років людина може випити зайвого й не помітити. Після стає уже важко і шкідливо.
А як щодо їжі?
— Люблю поїсти — смачно та багато. Але ніколи не їм усе підряд, зважаю, наскільки жирні чи важкі продукти в страві. Я так робив завжди. Мене дуже змінила Італія в цьому плані. Там така смачна й різноманітна кухня, що треба пильнувати, аби не переїдати.
Можу випити півпляшки вина чи келих пива
Ви завжди відчували себе українцем?
— Так. І пишаюся цим. Але не стовідсотково. Тому що є проценти від Радянського Союзу, я 14 років жив у цій країні, і такий період неможливо викинути з пам"яті.
Далеко ще до кардинальних змін у житті Андрія Шевченка?
— Рік, два, три, п"ять. Не знаю, скільки ще гратиму. Футбол у моєму житті з 9 років, усе підпорядковане тільки йому. Колись настане момент, і я скажу собі — досить. І щось спробую нове — таке, чого не було за часів активної кар"єри. Але я не знаю, яким воно буде, це нове життя.
Торік багато говорили про необхідність реконструкції складу збірної України. Ви зауважували, що не бачите, хто може прийти на зміну вашому поколінню. Але нині виходите на поле в оточенні молоді.
— Це заслуга молоді. Усе від них залежить. Кому, як не їм, грати? 22–23 роки — саме той час, коли варто про себе заявити. Потім може бути пізно. Я 14 років у збірній. Дуже багато людей пройшло через команду за цей період. Однаково настане час, коли на нас треба буде поставити хрест, і цю роботу візьмуть на себе інші. Але я б хотів більшої поваги до нас, ветеранів.
А хіба її немає? У львівському матчі проти Білорусі ви залишилися в запасі, і весь стадіон волав: "Шева, Шева!", вимагаючи вашого виходу на поле.
— Я не про вболівальників. Із ними чудовий контакт, як і з молодими футболістами збірної. Я про пресу. Коли в Києві, читаю газети, дивлюся телевізор. Не розумію причин такого критичного ставлення до національної команди. Хіба українці не повинні підтримувати своїх?
Але ж у Британії "Сан" чи "Гардіан" також до своїх суворі.
— Тому, щоб прочитати нормальну статтю, я беру "Таймс".
Яке враження справила на вас гра збірної в Загребі?
— Цікавий матч, із купою моментів. Вдячний хлопцям за самовідданість. Виклалися більше, ніж на 100 відсотків. У Хорватії дуже важко грати. Більшу частину матчу я сидів на лаві запасних і дуже переживав. Нога...
Ваше ушкодження — через брак ігрової практики?
— Звісно, ні! Просто таке трапляється, міг і раніше м"яз на рівному місці потягти.
Андрій Шевченко заявив італійській пресі, що готовий і далі грати у місцевому чемпіонаті:
— 9 липня я приїду на збір "Челсі". У мене ще рік діє контракт із цим клубом. Якщо більше не виступатиму за "Челсі", то із задоволенням розгляну пропозицію "Роми", якщо вона знову надійде. У мене хороші стосунки з головним тренером цієї команди Лучано Спаллетті. А рік тому в мене вже був контакт із римським клубом, але я тоді обрав "Мілан". Окрім Спаллетті, я також дуже поважаю і Франческо Тотті — лідера і символа римської команди.
2 
1
Коментарі
3