Восени 1991 року колеги з Тернополя показали колективне фото делегатів обласної конференції Народного руху України. А потім — світлини учасників обласної конференції "злочинної КПРС", зроблене за два роки до того. Три чверті облич були одні й ті ж.
Згадав про це після звітного конгресу Федерації футболу України. Делегати майже одностайно вирішили достроково переобрати керівників нашого футболу. Ніхто не проти — зміни в ньому потрібні. Причому якнайшвидше. Та чи будуть вони? Чи просто зміниться частина облич у президії?
З одного боку, усі як один учасники конгресу погодилися, що так далі жити не можна. А як можна? Річ у тім, що в залі були щонайменше три чверті присутніх, які два роки тому одноголосно обрали Анатолія Конькова президентом ФФУ. А ще раніше ті ж люди вимагали термінового переобрання Григорія Суркіса.
Футбол — це відображення життя. Простіше: яке життя — такий і футбол. Рік тому передова частина українського суспільства вимагала термінової відставки тодішніх президента і прем'єр-міністра. Це було зроблено — відверто одіозні персонажі залишили керівні посади. Але, окрім нових облич у керівництві держави, жодних змін на краще ми не побачили. Лише обіцянки.
Футбол може не тільки відображати життя. Він здатен випереджати його. Згадаймо, що об'єднання українських футбольних уболівальників рік тому стало передвісником революції. То, може, вітчизняний футбол покаже приклад, як швидко й ефективно провести реформи й вийти на шлях ефективного розвитку? Може, кандидати на місце Анатолія Конькова на чолі ФФУ запропонують, окрім зміни керівників, щось насправді корисне? Таке, що зламає систему, яка поступово, але невпинно знищує наш футбол і перетворює регіони на футбольну пустелю?
Дуже хочеться вірити в це. Але куди подінеш тих делегатів конгресу, які з року в рік голосують за "правильні" рішення, а футболу від цього дедалі гірше? Можливо, обличчя таки змінити? Не у президії, а в залі конгресу.
3 
1
Коментарі