Приводом для написання цього матеріалу можна вважати нещодавно відзначене 15-річчя Федерації футболу України. Можна також присвятити все це завтрашньому конгресу згаданої федерації. А можна взагалі нічому не присвячувати. Тим більше, що наші спортивні федерації існують набагато довше, ніж 15 років. Були вони тоді, правда, не національними, а регіональними. Що не заважало мати в більшості видів спорту значно вищі, аніж сьогодні, результати.
Теоретично національна спортивна федерація є лише громадською організацією, яка розвиває той чи інший вид спорту і членствує в міжнародній федерації з тої самої спортивної дисципліни. Федерації бувають "привабливими" і не дуже. Згадаймо, яка була бійка навколо того, хто очолить Федерацію гімнастики наприкінці 90-х. Представники кланів Дерюгіної та Турищевої зчепилися тоді так, що місця було мало. Їх ледве розтягнули. Тепер подібне може трапитися з футбольною федерацією. На неї зазіхають "донецькі", прагнучи скинути з керівних посад "київських".
Її бюджет обчислюється десятками мільйонів
Чому так? Чому немає боротьби за посаду, наприклад, голови Федерації хокею? Колишній її шеф, екс-мер столиці Олександр Омельченко, спокійно віддав це крісло одному з керівників податкової на прізвище Брезвін. Ні той, ні інший до цього ніколи хокеєм не займалися. Та й на самій посаді представник податкової навряд чи щось змінить. У випадку з хокеєм посада голови федерації є місцем для "весільного генерала". Він має іншу роботу й покликаний своїм авторитетом допомогти фактичним керівникам "вирішувати питання". А їх у подібних федерацій зазвичай три — гроші, гроші й гроші.
Приблизно таким самим "весільним генералом" був колись у нашому футболі Валерій Пустовойтенко. Тодішній прем"єр очолив ФФУ після видатного в минулому воротаря Віктора Банникова. При ньому збірні команди країни відверто жебракували. Банников мусив публічно дякувати спонсорам за кожну тарілку супу, яку з"їли футболісти. За Пустовойтенка справи почали налагоджуватися. Коли ж його замінив Григорій Суркіс, стало зрозуміло, що зовнішні "генерали" нашому футболу не потрібні. Бюджет громадської організації під назвою ФФУ обчислюється десятками мільйонів, а її керівник — шанована у світовому спортивному бомонді людина.
Хочеться, щоб на такому рівні були якщо не всі, то хоча б більшість видів спорту. Щоб керівництво їхніми федераціями було почесною і бажаною посадою, а не додатковим навантаженням. Яке й нести важко, й кинути шкода.
1 
1
Коментарі