На легкоатлетку Інесу Кравець, 40 років, після Олімпіади-2000 в Сіднеї махнули рукою: мовляв, стара вже та й травми дістали. Але на зимовому чемпіонаті світу-2003 стрибунка зайняла друге місце. А восени
2005-го в 39 років народила першу дитину — доньку Дашу.
Інесо, як ви почуваєтесь у ролі матері?
— Добре, але все це важко, — зітхає вона. — Дітей все-таки краще народжувати в 20 років. У моєму віці пологи складні. У 39 років довелося присвячувати себе лише дитині.
Розмовляємо в ресторані "Кобзар" на Хрещатику. П"ємо чай.
1995 року на чемпіонаті світу в Гетеборзі (Швеція) Інеса встановила світовий рекорд у потрійному стрибку — 15,50 м. Його і досі ніхто не побив.
Часто уві сні бачите той стрибок?
— Його — ні, а спорт у снах бачу часто. Сниться, як переодягаюся перед змаганнями.
Не дивуєтесь, що ваш світовий рекорд тримається вже 11 років?
— Я просто випередила час цим стрибком. Досі мої найкращі результати набагато перевершували тодішні рекорди. Наприклад, коли найвище досягнення дорівнювало 14,45, я стрибнула на 14,90. 15,50 — це на 41 сантиметр краще, ніж попередній рекорд.
Якщо Сергій Бубка на один сантиметр увесь час поліпшував світові досягнення, це відчувалося. До того ж із жердиною простіше — там сам додаєш стільки, на скільки відчуваєш себе спроможним стрибнути. У потрійному ж просто розумієш — гарний стрибок чи ні, але проконтролювати до сантиметра не можеш.
У ваші часи була досить серйозна конкуренція в потрійному стрибку, зараз — домінує росіянка Тетяна Лебедєва. Це погано чи добре?
— Лебедєва дійсно найсильніша. Але завжди краще, коли є гідна конкуренція. Це стимулює та сприяє покращанню результатів.
Ви ніколи не шкодували, що стали професійною спортсменкою?
— Не жалкую. Може, тому, що в мене не було іншого вибору. Батьки — тренери. Ким я могла стати? Мріяла я про балет. Також подобалася спортивна гімнастика, і мене таки привели до секції. Але я вже в дитинстві була високою, і мамі сказали: "Ну яка з неї гімнастка?" І справді, вчепилася я в ті бруси, а ногами майже до підлоги дістала.
Коли ви прийняли рішення піти зі спорту? Чому не залишилися до Олімпіади-2004 в Афінах?
— В Афінах у мене не було жодного шансу виступати, адже я перенесла дві складні операції на ногах. Останній раз серйозно стрибала 2003 року на зимовому чемпіонаті світу, завоювала там нагороду. Потім знову постало питання про операцію. Я зустріла у Фінляндії свого лікаря, який мене "різав" раніше, і він запросив до клініки знову. Але я вирішила, що досить.
Дитину краще народжувати в 20 років
Коли говорять, що в спортсмена щось боліло, але він виступав через "не можу", я в це, пробачте, просто не вірю. Значить, у людини не так сильно боліло. Є такий біль, який несила терпіти, радше, можна знепритомніти. Узагалі вважаю, що такі подвиги нікому не потрібні.
Ви досягли успіхів і в професії, і як жінка здаєтесь щасливою. Завдяки чому?
— Багато хто думає, що я успішна бізнес-леді, маю ресторан, але це власність чоловіка. Хоча, як усі жінки, обов"язково даю Сергієві якісь поради щодо оформлення, якихось закупок. Нерідко ми разом їздимо вибирати товар, але я більше за компанію.
Але ви ніколи не хотіли залишитися в спорті — як тренер чи функціонер?
— По-перше, у мене навіть не було часу, щоб серйозно над цим замислюватися. Коли не виступала, заліковувала травми, потім знову щоденні важкі тренування. А коли це пішло з мого життя, зацікавилася рестораном чоловіка, виникло бажання допомогти Сергієві. Думаю, кожній жінці приємно спробувати себе в ролі дизайнера. До того ж бачила, як працювали тренерами батьки — ніяких тобі вихідних та свят. Собі такої долі не хотіла. Взагалі, кожен має займатися тим, що в нього краще виходить. Зовсім не впевнена, що стала б гарним наставником для когось.
А що вам ближче — західна модель (спочатку зробити кар"єру, а потім думати про створення родини та народження дітей) чи наша, слов"янська?
— Звичайно, західна. Діти і нічого більшого — це неправильно. Лише жінка, яка є профі в якійсь сфері, реалізувала себе, може щось дати своїй дитині. Домогосподарка — це теж добре, але для цього треба мати особливий характер. Однак, незважаючи на все сказане, впевнена: яких би висот не досягла жінка, наприклад, в спорті, бізнесі, політиці, головне — народження дитини.
Ваш чоловік має відношення до спорту?
— Так. Він майстер спорту зі стрибків з жердиною. Але закінчив кар"єру набагато раніше, ніж я — 1993 чи 1994 року. Причина аналогічна — травми, операції. Мені не дуже подобаються чоловіки-спортсмени. Не хотіла, щоб він продовжував тренуватися. Три місяці відпочивав від всього, а потім прийняв рішення іти у бізнес. Легка атлетика — не та дисципліна, де можна заробляти нормальні гроші, щоб годувати родину.
Чи сходяться ваші погляди у вихованні дитини?
— Не сходяться. Я дозволяю Даші все, окрім того, що може загрожувати її життю. А Сергій каже, що багато чого треба забороняти, дитина розпещена. А як можна розпестити дитину, якій ще немає півтора року?
Ви кого більше хотіли — хлопчика чи дівчинку?
— Завжди хотіла лише дівчинку. Вважаю, виховувати дочку цікавіше.
Маєте суто жіночі слабкості?
— Так, я справжня боягузка. Хоча це не дуже асоціюється з таким травмонебезпечним видом спорту, як потрійний стрибок. Але екстрим не для мене. Наприклад, із парашутом ніколи не стрибнула б. І авто воджу обережно.
1966, 5 жовтня — народилася в Києві
1992 — стала срібним призером Олімпіади зі стрибків у довжину
1995 — перемогла на чемпіонаті світу, встановивши світовий рекорд — 15 м 50 см
1996 — стала олімпійською чемпіонкою, встановивши рекорд Ігор — 15 м 33 см
2003 — повернувшись у великий спорт після дворічної дискваліфікації, виборола друге місце на зимовому чемпіонаті світу
2005, 4 жовтня — народила доньку Дашу
3 
1
Коментарі